НОВИНИ
АНОНСИ
АКТУАЛЬНО
ТОЧКА ЗОРУ
ЗАДАЙ ПИТАННЯ
ВІДЕО
ФОТОАЛЬБОМИ
ПОЛЕМІКА
МІЖНАРОДНІ НОВИНИ
ДОСВІД
ПЕРСОНА
ПРЯМА МОВА
ПРЯМА МОВА
Олексій МАЛИНОВСЬКИЙ

«Збудуємо Європу в Україні самі — будемо по-справжньому незалежною і сильною державою»


12 жовтня відбувся ХІХ з’їзд Соціалістичної партії України, на якому було визначено напрямки діяльності партії в умовах тих змін, які відбуваються в Україні і світі і досить суттєво впливають на політичну, економічну і соціальну ситуацію в нашій державі.

 

Делегати прийняли нову редакцію Програми партії та зміни до Статуту СПУ, згідно з якими Лідером партії (так відтепер називається посада очільника СПУ) обрано Петра Устенка. Головою СПУ обрано народного депутата України Миколу Рудьковського.

 

Окрім того, з’їзд запровадив Президію СПУ, якій надав функції координаційного органу. До Президії входить п’ять керівників структурних ланок партії: Лідер, Голова, голова Центральної Контрольної Комісії, перший секретар Політради, голова Теоретичної ради СПУ, яку очолює екс-спікер Верховної Ради України Олександр Мороз. При цьому прийняття остаточних рішень, постанов, обов’язкових до виконання, залишається за Політрадою та Політвиконкомом СПУ.

 

Про те, чим були обумовлені зміни в керівництві партії, які завдання ставить перед собою СПУ і як їх вирішуватиме, — й наша розмова з першим секретарем Черкаського обкому Соцпартії України, членом Політради СПУ, народним депутатом України ІУ і У скликань Олексієм Малиновським.

 

— Олексію Петровичу, те, що соціалісти обрали на з’їзді двох керівників СПУ замість традиційно одного, який завжди був центральною, домінуючою фігурою в партії, безумовно, викликає немало запитань. Тим більше, коли один із них Микола Рудьковський, який, як депутат-мажоритарник, входить у парламенті до фракції Партії регіонів. Які підстави були у делегатів для прийняття саме такого рішення?

 

— Передусім, Миколу Рудьковського з’їзд зобов’язав вийти з фракції ПР і він таку заяву вже подав. Він — член Соцпартії України і певний час був Першим секретарем Політради СПУ.

 

Та головне він сьогодні єдиний народний депутат у Верховній Раді України, який може повноправно представляти в ній позицію Соцпартії в питаннях зовнішньої і внутрішньої політики, відстоювати прийняття соціально важливих для суспільства законів, ініційованих Соцпартією України і протистояти тим рішенням влади, які обмежують соціальний захист і права простих людей, створюють умови для ручного керування вищим законодавчим органом країни. Як це було, приміром, тоді, коли парламент віддав уряду право на свій розсуд розпоряджатися законодавчо встановленими виплатами тим же чорнобильцям, дітям війни, особам, звільненим з військової служби, та іншим категоріям соціально незахищених громадян. Або ж на догоду олігархам парламентарі списали мільярдні податкові борги з того ж «Нафтогазу» та його дочірніх підприємств. І люди, і держава втратили при цьому великі гроші, повертати які ніхто й не збирається.

 

Подібних інцидентів не трапилося б, якби в парламенті була присутня Соцпартія. Але на попередніх виборах було зроблено все, щоб СПУ не пройшла до Верховної Ради, бо вона єдина з усіх лівих політичних сил не йде на компроміси з владою. І перш за все — у питаннях соціальної політики.

 

Ми одна із тих небагатьох політичних сил, яка не пов’язує свою діяльність виключно з виборами. СПУ й поза межами парламенту продовжує активно діяти на захист простих людей. Нами створена ціла низка соціально спрямованих, державотворчих проектів законів. І сьогодні головне завдання Миколи Рудьковського, як одного з очільників Соцпартії, винести їх на розгляд Верховної Ради та добитися їх прийняття. Йдеться про соціальний захист дітей війни, перед якими соціалісти відчувають особливу відповідальність, людей праці, на права яких відбуваються постійні зазіхання, скорочення пенсійного віку, законопроекти щодо управління державою, комунальною власністю тощо.

 

Слід сказати, що у Верховній Раді цього скликання є депутати, яким не байдужі соціалістичні ідеї. Залучити цих політиків до прийняття соціально орієнтованих законів, відстоювання інтересів держави на міжнародному рівні на засадах, які пропонує Соцпартія, також цілком реально.

 

В коло обов’язків Миколи Рудьковського входить також відновлення інформаційного простору для Соцпартії, яка вже тривалий час перебуває в інформаційній блокаді. Сьогодні засоби масової інформації висвітлюють в основному діяльність тих політичних сил, які представлені в парламенті, або ж мають за собою підтримку великого бізнесу. Для інших і особливо для Соцпартії дорога до ЗМІ закрита. Насамперед тому, що ми говоримо правду про діяльність влади, привертаємо увагу виборців до проблем, які сьогодні або ж замовчуються, або ж завуальовуються таким чином, щоб населення мало що знало, що ж діється насправді і чому ми, попри всі обіцянки влади, продовжуємо жити в умовах суцільної бідності, соціальної незахищеності і безправ’я. Микола Рудьковський, як народний депутат і тепер як повноважний представник Соцпартії, може налагодити ефективний інформаційний зв’язок із засобами масової інформації, а через них і з виборцями. А оскільки всі статті в пресі, виступи на телебаченні і радіо проплачуються, то вирішення й цих фінансових питань він, як досить успішний бізнесмен і голова СПУ, взяв на себе.

 

— З’їзд обрав Лідером партії Петра Устенка. Яким є коло його обов’язків?

 

— Петро Устенко — безпосередній керівник Соцпартії. На нього покладено всю організаційно-партійну, ідеологічну і кадрову роботу. Це людина, яка користується повагою в однопартійців, має великий досвід організаційної, кадрової роботи як у державних, так і в бізнесових структурах. Він був народним депутатом України, помічником Голови Верховної Ради України, першим секретарем Кримської організації СПУ, а в 2012-му році очолив Соцпартію України. Ним уже зроблено для партії багато — в плані її єднання, розвитку, відновлення її позицій у суспільстві. І це при тому, що йому, як керівнику, довелося діяти в досить непростий для СПУ час, коли на партію поширювалися наклепи з боку її ідеологічних противників, її діяльність блокувалася на всіх рівнях влади й ЗМІ, а її ряди залишали ті, хто шукав собі кращої долі у провладних політичних структурах. Та попри все, партія в цих випробуваннях вистояла, що й показав ХІХ з’їзд СПУ.

 

Так, у декого ще залишаються сумніви: чи потрібні партії два очільники. Вважаю, що стосовно зміни складу керівництва з’їзд прийняв цілком виважене і обґрунтоване рішення. Запроваджується робота в команді, яка до того ж буде підсилена координаційними діями з боку Президії СПУ, контролем і рішеннями Політради і Політвиконкому. А це суттєво розширює перспективи розвитку партії, утвердженню її в суспільстві.

 

— Соціалісти прийняли нову Програму СПУ. Чи означає це що попередній головний документ, який діяв усі ці роки, уже не відповідає теперішнім цілям і завданням партії?

 

— Усі ми бачимо, як стрімко змінюється світ у ХХІ-му столітті. І стосується це не тільки науки і техніки. Нової якості набувають і суспільні процеси та явища. І вони далеко не однозначні. Тим більше — в Україні, де економічна, політична, соціальна ситуація набагато складніша, ніж у розвинених європейських країнах.

 

Дати належну оцінку цим викликам, адекватно реагувати на них, відкрити суспільству їхню істинну суть і мету тих, хто стоїть за цими процесами, — це обов’язок нашої політичної сили.

 

Нова Програма СПУ — це не тільки внутрішній документ партії, яким ми відтепер керуватимемося в своїй роботі. Вона відкрита для всіх і дає роз’яснення тим явищам, які сьогодні відбуваються і причин яких люди, здебільшого, не розуміють. Прочитайте її на сайті Соцпартії і ви зрозумієте, що діється в Україні і в світі, яким є ставлення до України з боку світового капіталу і якими є його наміри по відношенню до нашого народу. Стане зрозумілим і те, як інформаційні технології, які перебувають на утриманні того ж капіталу, відводять нас від правди.

 

Сьогодні вже цілком очевидно, що світовою системою на нашій планеті керує Центр, до складу якого входить кілька найбільш розвинених країн на чолі з США, яка, в свою чергу, прагне панування над усім світом. Більшість із цих держав отримали свого часу економічну потужність, завдяки колоніям, їхнім природнім і людським ресурсам. Ця тенденція панування над іншими, попри те, що колоній зараз ніби-то нема, збереглась і до сьогодні. Звідкись же треба брати для свого розвитку ресурс і кудись треба скидати відходи виробництва. Для цього якнайкраще підходять країни, які ще тільки розвиваються — так звані країни периферійного капіталізму. Тому роль периферії, а по суті колонії сучасного виду, до того ж найбільш дискримінованої відведено й Україні.

 

І це не перебільшення. Нам уже диктують ззовні неприйнятні умови, втручаються в наше внутрішнє життя, оперують, як маріонетками, нашими політиками і урядовцями. Штучно зруйнувавши свою промисловість і втративши можливості виробляти кінцеву конкурентоспроможну продукцію, ми перетворюємося в сировинний додаток для розвинених країн. Наша земля, нехай поки що і негласно, але вже переходить до рук закордонних власників. З нас вимагають посилити фінансовий тиск на свій народ у вигляді зростання комунальних та інших платежів, що, до речі, про око уповільнено, але робиться. Стискається зашморг зовнішніх боргів, які обраховуються вже сотнями мільярдів доларів. І т.д. Все це явні ознаки колоніального підпорядкування в глобалізованій системі світового капіталізму, де свої умови диктують заможні, технологічно оснащені і озброєні держави, а роль слухняних виконавців, безвідмовних постачальників своїх ресурсів виконують слабші, економічно і політично залежні країни. Україна в тому числі.

 

— Але ж сьогодні йде мова про підписання угоди про асоціативне членство України в Євросоюзі. А це вже — рівноправне партнерство. Чи дійсно воно таким і буде — ось у чому питання. Відповідей на це ми не маємо, навіть у вигляді обіцянок. А це, між іншим, не може не насторожувати.

 

— Більше року українські ЗМІ переповнені матеріалами щодо можливого-неможливого підписання цієї угоди. Дискусія між владою та її конкурентами не ведеться, бо й їхні пропозиції тотожні. Відмінність лише в тому, що влада посилається на торгово-економічні переваги для країни, а конкуренти — на соціальні та політичні вигоди для громадян. Більшість із того, що пропагується, між іншим, не уточнюється. Бо прибічники інтеграції України в Євросоюз добре усвідомлюють, що ринки в Європі для нас просто так не відкриються і високих зарплат і пенсій, як і демократичну виборчу систему, справедливе судочинство, вільне підприємництво, чесне чиновництво ніхто з ЄС нам не принесе. Все це нам треба робити самим, причому— невідкладно.

 

Інша справа, що підписання цього документу, дійсно, має геополітичне значення. На це вказують, передусім, гострі коментарі керівництв Росії та інших країн. І це доводить, що Україна — не стільки суб’єкт, як об’єкт світової політики. І в ній (у власних інтересах) зацікавлені всі.

 

Але чи потрібно нам самим це асоційоване членство?

 

З досвіду інших країн, які стали дійсними членами ЄС, бачимо, що багато вони цим не виграли. В них ще більше загострилися проблеми економіки, бюджету, зайнятості, матеріального розшарування населення. Вони втрачають трудові і природні ресурси, а отже й перспективи розвитку. Участь у Митному Союзі з Росією – теж для нас не панацея, там ми також матимемо немало проблем, і це ще питання — чи подешевшає для нас той же російський газ.

 

Соцпартія вважає, що для України, яка прагне зберегти свою незалежність і стати самодостатньою, розвиненою державою, є лише один шлях: самим збудувати Європу в Україні. СПУ проголосила це гасло ще 15 років тому, вважаючи, що ніхто нам не «подасть» кращого життя, його треба зробити самим. Не варто тішити себе ілюзіями, що хтось за нас зробить нашу ж справу, і при цьому наражати Україну на політичну підвладність Заходу чи Сходу.

 

Ми дотримуємося цієї позиції і сьогодні. Врешті-решт, маємо приклади країн, які не входять в будь-які союзи чи альянси, але при цьому досить суттєво вирівнюють своє економічне становище і покращують життя своїх громадян.

 

Але для того, щоб і ми змогли добитися зрушень на краще, потрібно багато що зробити.

 

— Що саме?

 

— Передусім, реформувати систему влади, ліквідувавши місцеві держадміністрації районної ланки, які давно вже стали основним гальмом у розвитку держави і розсадником корупційних схем. Коли на «вертикалі влади» сидять пани і підпанки, демократії чекати не доводиться.

 

Натомість слід підвищити роль громад та органів самоврядування, забезпечивши їм правову, економічну, фінансову, кадрову, політичну спроможність здійснювати свої повноваження. Кожен громадянин формує владу, бере в ній участь, контролює її діяльність, відповідає за ефективність свого вибору — тільки таким чином ми отримаємо реальне народовладдя. Наступним кроком має стати запровадження в державі європейської моделі управління — парламентсько-президентської республіки.

 

Обов’язковим повинно стати розмежування бізнесу і влади, без чого неможливе знищення корупції. Необхідні реформи правоохоронної, судової систем. Врешті-решт, треба остаточно зняти з порядку денного питання про продаж землі. Земля і природні ресурси — це виключно власність народу! Продаж землі може обернутися цілком реальною втратою територіальної єдності України. І про державну незалежність тоді вже й мови не буде.

 

Необхідно захистити підприємців від державного рекету, людей праці — від вседозволеності роботодавців, зарплату медиків і освітян прирівняти до зарплат цих категорій працівників у Європі і т.д.

 

Проблем до вирішення, які накопичувалися в Україні роками, безумовно, багато. Але ніхто, окрім нас самих, їх не вирішить. Це треба усвідомити і діяти спільно, якщо ми хочемо стати сильною, соціально справедливою країною, якій ніхто не буде вказувати, як їй жити і що робити.

 

26-го жовтня Соцпартія України відзначатиме своє 22-річчя. Це роки великого досвіду і безперервної боротьби за права наших громадян, соціальну справедливість і розбудову незалежної України, як демократичної і економічно міцної держави. Яким би складним не був цей шлях — з досягненнями, а, часом, і з помилками, але ми завжди вірно і чесно служили своєму народу. І залишаємося на варті його інтересів і сьогодні.

 

Щиро вітаю всіх з черговою річницею Соцпартії України. Соціалісти єднають свої ряди і продовжують роботу — на благо наших громадян і України.

 

Інтерв’ю вела Наталя Віргуш

Попередня Список Наступна
При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.in.ua обов'язкове
© 2003-2013 Соціалістична партія України
Офіційний сайт