НОВИНИ
АНОНСИ
АКТУАЛЬНО
ТОЧКА ЗОРУ
ЗАДАЙ ПИТАННЯ
ВІДЕО
ФОТОАЛЬБОМИ
ПОЛЕМІКА
МІЖНАРОДНІ НОВИНИ
ДОСВІД
ПЕРСОНА
ПРЯМА МОВА
ПОЛЕМІКА

socіalіstichna_partіja_ukraїni0110  


Який Конституційний Суд потрібний народові України

 

Ми, законослухняні громадяни України, маємо досвід багаторазових звернень до колишнього (регіоналівського) Конституційного Суду України з таких конституційних питань.

 

socіalіstichna_partіja_ukraїni0111

 

І. Про офіційне тлумачення терміна «моніторинг» у ст.ст. 191 і 192 Земельного Кодексу України, у ст. 54 Закону України «Про охорону земель», у ст. 21 Водного Кодексу України, у ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

 

ІІ. Стосовно визнання п.п. 3-7 ст. 98 Закону України «Про вибори народних депутатів України» такими, що при участі у виборах 22 рівноправних партій: 1) не забезпечують нашого вільного волевиявлення і порушують рівність наших прав обирати і бути обраними, які гарантовані нам Конституцією України, 2) не забезпечують об’єктивного встановлення результатів виборів.

 

ІІІ. Стосовно визнання п.п. 2,4 ст. 99 Закону України «Про вибори народних депутатів України», які при участі у виборах у переважній більшості одномандатних округів багатьох кандидатів у депутати (більше десяти): 1) порушують рівність наших прав обирати і бути обраними, які гарантовані нам Конституцією України; 2) не забезпечують об’єктивного врахування нашого вільного волевиявлення при встановленні результатів виборів; 3) створюють сприятливі умови для узурпації законодавчої влади однією партією чи групою депутатів.

 

ІV. Про необхідність офіційного тлумачення частин першої та четвертої статті 93 Закону України «Про вибори народних депутатів України», як таких, що:

 

1) не забезпечують транспортування і передачі виборчих документів до окружних комісій у такому вигляді, у якому вони будуть відправлені із виборчих дільниць;

 

2) створюють сприятливі умови для змінення змісту виборчих документів при транспортуванні їх із дільниць до окружних комісій;

 

3) не унеможливлюють передачі до окружних комісій таких матеріалів із дільниць, у яких не враховані або спотворені особисто наші вільні волевиявлення, а також вільні волевиявлення інших громадян, партійні уподобання яких відрізняються від провладних;

 

4) не забезпечують рівних умов для врахування наших особистих вільних волевиявлень на виборчих дільницях, де ми маємо голосувати, у порівнянні із умовами врахування волевиявлень інших виборців (наприклад, тих, що голосуватимуть на закордонних і на спеціальних виборчих дільницях на суднах, що знаходяться у плаванні).

 

Усі наші – достатньо аргументовані й обґрунтовані – звернення були безпідставно й бездоказово «відфутболені» (висловлюючись неюридичною мовою) Секретаріатом КСУ, а конкретно – його Відділом опрацювання конституційних звернень (завідувач О.Роговой).

 

У КСУ цей відділ був своєрідним фільтром для блокування розгляду всіх тих випадків невідповідності Конституції України окремих положень законів України, про які ми повідомляли у своїх зверненнях. Методи «відфутболювального опрацювання» наших конституційних звернень відрізняються великою різноманітністю.

 

Ми привернемо увагу лише до деяких із них.

 

1. Вимагання від нас як суб’єктів конституційних звернень обов’язково надати конкретні рішення судів загальної юрисдикції з питань – предметів звернень.

 

2. Звинувачення нас як суб’єктів конституційних звернень у порушенні Закону України «Про Конституційний Суд України», якого ми не порушували.

 

3. Безпідставні твердження про те, що в наших конституційних зверненнях начебто вимагається, щоб КСУ перероблював і удосконалював закони України, а це, мовляв, обов’язок не КСУ, а Верховної Ради.

 

4. Безпідставні твердження про те, що при невідповідності Конституції України окремих положень законів України, про які ми писали у своїх зверненнях і які порушують наші особисті права і свободи, ми взагалі не маємо права звертатись до КСУ, а мають право звертатись «тільки Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим».

 

5. Формальні відписки на кшталт «Про необхідність в офіційному тлумаченні положень пунктів 3,4,5,6,7 статті 98 Закону України «Про вибори народних депутатів України» у ньому (нашому зверненні) не йдеться, натомість стверджується про їх несправедливість, необґрунтованість, абсурдність та невідповідність Конституції України» (фрагмент нелогічної відповіді-відписки О.Рогового).

 

6. Нелогічні маніпулювання термінами.

 

Ми звернули увагу КСУ на факти неоднозначного використання терміна «моніторинг» не судами, а тими «іншими державними органами державної влади» (у відповідності зі ст. 94 Закону про КСУ), що розробляли, розглядали, затверджували, вводили в дію і використовували «Земельний кодекс України», ЗУ «Про охорону земель», «Водний кодекс України», ЗУ «Про охорону навколишнього середовища».

 

Звертаючись до КСУ, ми дотримувались не лише положень наших українських законів, але й законів логіки, бо без дотримання цих законів об’єктивні судження про предмет обговорення отримати не можна. З логіки відомо, що термін – це слово, яке має чітко визначений зміст. Будь-яка наука прагне, щоб кожен термін мав єдине значення. Багатозначність термінології призводить до всіляких непорозумінь у суперечках, дискусіях, до помилок як у мисленні, так і на практиці. Неточна термінологія спричиняє невизначеність у мисленні, сплутування понять і явищ дійсності. Всі ці положення з логіки на 100% стосуються терміна «моніторинг», і ми їх враховували.

 

Це наше звернення в Секретаріаті «відфутболювали» так. Спочатку в нашому вислові «неоднозначне використання» вони замінили слово «неоднозначне» на його синонім «суперечливе». Потім написали таке: «Суперечливе використання в законах терміна «моніторинг» не можна розглядати як приклад неоднозначного застосування правових норм» (слово «застосування» є синонімом слова «використання»). А ще далі повідомили, що Регламент КСУ «передбачає суто юридичний аналіз внесених до Конституційного Суду України клопотань і не вимагає здійснювати їх перевірку на відповідність законам логіки і української граматики». Це фрагмент із «опрацьованої» відповіді Секретаріату КСУ на наше звернення. Відповідь «з повагою» нам надіслав «Заступник керівника Секретаріату – керівник Управління правової експертизи Є.В.Бурлай». Тут ми повинні зауважити, що:

 

а) наше клопотання не потребує перевірки на відповідність законам логіки і української граматики – такої перевірки потребують відповіді, які нам присилали із Секретаріату КСУ на наші клопотання;

 

б) жодний аналіз у будь-якій сфері людської діяльності не може бути здійснений об’єктивно, якщо він проводився не за законами логіки і без врахування законів і правил граматики тієї мови, якою описаний цей аналіз;

 

в) про необхідність знання законів мови, якою написані юридичні документи, юристам нагадують хоч би вирішальним значенням положення коми у вислові: «Містера «Х» виправдати… не можна… засудити» (кома перед «не можна» чи після «не можна» радикально змінює суть вислову).

 

7. Вживання термінів, тлумачення яких Секретаріатом КСУ відрізняється від загальноприйнятого філологічного тлумачення. В українській мові слово «тлумачення» означає «пояснення, визначення, трактування суті, змісту, чого-небудь», а «офіційний» означає «урядовий», «формальний». Відтак «офіційне тлумачення» має означати – «формальне, урядове, владне визначення чи трактування чого-небудь».

 

Усупереч цим філологічним визначенням заступник завідувача відділу опрацювання Конституційних звернень І.Шапошнікова, звинувачуючи нас у безпідставності нашого звернення щодо необхідності офіційного тлумачення певних положень виборчого законодавства, повідомляє, що в КСУ «офіційним тлумаченням вважається діяльність компетентного органу державної влади щодо з’ясування та роз’яснення волі законодавця, матеріалізованої в нормі права (усвідомлення та роз’яснення смислу норм права…) «, а в нашому зверненні «загалом йдеться про недосконалість (невизначеність та неоднозначність) певних положень» закону про вибори.

 

Цей термінологічний конгломерат є спробою продемонструвати нам високий рівень юридичної грамотності «опрацювання» нашого звернення за рахунок філологічної безграмотності. Це суржиковий юридичний діалект української мови. Справа в тому, що в українській мові «діяльність» – це застосування чиєїсь праці до чого-небудь; «воля» – одна із функцій людської психіки; «матеріалізована» – втілена в матеріальну форму, уречевлена; «законодавець» – орган (установа), що встановлює і видає закони (умовне збірне поняття). Із цих філологічних визначень логічно виходить, що: тлумачення – не є діяльністю; законодавцю не властива функція людської психіки «воля»; цю функцію не можна матеріалізувати, уречевити.

 

Тож у нас є всі підстави думати, що й термін «опрацювання» в КСУ тлумачать подібним чином.

 

Цілком зрозуміло, що Секретаріат КСУ здійснював «відфутболювальне опрацювання» не лише наших конституційних звернень, але й багатьох інших суб’єктів конституційних звернень.

 

Виникає логічне запитання – як же так може бути, щоб Конституційний Суд України – найвищий орган, що має забезпечувати всебічну і повноцінну дію Конституції як для кожної людини, так і для держави в цілому – міг чинити такі неконституційні дійства щодо своїх людей? А звідси й друге запитання – чи потрібен такий Конституційний Суд народові України?

 

На перше запитання відповідь можна знайти в Конституції України. У її статті 147 написано:

 

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

 

У статті 150 деталізовані повноваження Конституційного Суду України:

 

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

 

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п’яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

 

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

 

У статті 148 сказано, що КСУ складається із 18 суддів, яких призначають (по 6 суддів) Президент, Верховна Рада і з’їзд суддів України.

 

Навіть із поверхневого аналізу вказаних статей Конституції виходить, що єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні може ніяких дій не чинити щодо виявлення і усунення неконституційності в законах та інших правових актах Верховної Ради, Президента і Кабінету Міністрів доти, поки винуватці створених неконституційностей самі не звернуться до КСУ, члени якого і призначені саме творцями неконституційностей і відповідно, є залежними від них.

 

У таких методах виявлення і усунення неконституційності всіх видів законодавчих і правових актів жодних турбот про народ не проглядається. А тому однозначна відповідь на друге запитання – конституційний суд, який формується державною владою, від неї залежить і їй служить, народові України не потрібен.

 

Народові України потрібний такий Конституцій Суд, який би:

 

1) перевіряв і контролював, чи відповідають Конституції всі законодавчі і правові акти Верховної Ради, Президента і Кабінету Міністрів України;

 

2) контролював написання і однозначне тлумачення всіх законодавчих і правових термінів у відповідності з правилами української мови;

 

3) давав згоду на введення в дію всіх законодавчих і правових актів вищих органів державної влади, якщо вони відповідають Конституції України, і встановлював терміни й виконавців для усунення конституційних невідповідностей, якщо такі будуть виявлені;

 

4) не був залежним від вищих органів державної влади, над законодавчими і правовими актами яких він здійснюватиме конституційний контроль;

 

5) обирався народом одночасно з виборами до Верховної Ради і на такий же термін повноважень, як у Верховної Ради (цілком достатньо, щоб один суддя Конституційного Суду представляв інтереси одного мільйона виборців).

 

Ми вважаємо, що до підготовки та внесення необхідних поправок у розділ XII Конституції України необхідно приступати невідкладно.

 

Суб’єкти біля десятка конституційних звернень у 2012, 2013 роках, розгляд яких був безпідставно заблокований Секретаріатом КСУ,

 

Степан БУЛЬБА,

 

Адам ГОЖИЙ,

 

Василь ЛЕМИК

Попередня Список Наступна
При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.in.ua обов'язкове
© 2003-2013 Соціалістична партія України
Офіційний сайт