– У понеділок ми закінчили збирати ранні зернові. Хлібороби Миргородщини цьогоріч на жнивах перші, – каже начальник управління агропромислового розвитку РДА соціаліст Юрій Головко (на фото).
– Намолотили більше 65 тис.т. Урожайність в середньому 30,7 ц/га проти минулорічних 29. Попри нинішню спеку та важку зиму, все ж зуміли виплекати хліб дорідним. Свіжообмолочене збіжжя переважно 2 та 3 класу, є й першого. План поставок до регіонального фонду – 1400 т вже виконали, і нам замовили ще майже вдвічі більше, бо резерви є.
– А як у нинішньому році справи з Аграрним фондом? – цікавлюся, пригадуючи минулорічні проблеми, коли хлібороби по півроку і більше домагалися, аби той розрахувався за поставлене зерно.
– Цього року Аграрний фонд має, чим розраховуватись з селянами і ціна на зерно практично така ж, як і у регіонального. За тонну пшениці другого класу дають по 1400 гривень, третьокласна на п'ятдесят гривень дешевша. Ячмінь теж має гарну ціну – 1190 гривень за тонну. – Що то значить, як прибрали з обніжка зернотрейдерів. Либонь, не забули, – пригадує співрозмовник, – що весь той безлад з цінами на хліб та закупкою збіжжя минулоріч вчинили Юлині підручні.
Утім, з Агрофондом усе ж є проблема. Мені скаржилися керівники сільгосппідприємств, що останній вимагає багато документів, різних довідок тощо. Для оформлення договорів з ним керівнику треба самому їхати аж в обласний центр. Це незручно, адже йдуть жнива, кожна хвилина на рахунку, тож такі "променади" недоречні.
Далі співрозмовник повертає розмову на тему подальших перспектив в агросекторі району.
– Почала відроджуватися картопляна галузь, буряківництво. Дарма, що в районі немає свого цукрозаводу, селяни все ж віддали частину полів під цукрові буряки. Та й горох теж повертається на лани. А ще у нас додалося тих, хто почав вирощувати нетрадиційні культури. Наприклад, розторопшу, у якій зацікавлені фармацевти, купуючи її за сприятливою ціною.
У нас не тільки дорідній хліб уміють вирощувати та рідкісні культури, а й робити відкриття, – інтригує. – Багато хто, наприклад, дивується, як то виходить у моїх земляків отримувати хліб на тому полі, де був попередником… соняшник.
З допомогою нових агротехноглогій з використанням класичних підходів у агрономії: по соняшнику сіють пшеницю "Смуглянку" і та наливається колосом. Та ще яким! Зерно виходить не нижчим за другий клас! Але деталі іншим разом, бо зайвого часу, попри те, що віджнивували, все ж немає – готуємо землі під новий урожай. Із запланованих 15 тисяч гектарів 10 вже готові.
– Це все добре, а як справи з розрахунками за селянські паї ?
– Нещодавно збиралася рада сільгоспвиробників району. Зійшлися на тому, – каже соціаліст Головко, – щоб ціна на зерно, яке виділятимуть у рахунок оренди за пай у всіх селах, незалежно від форми господарювання, була однаковою – по 950 гривень за тонну. Це цінова планка і піднімати її вище – зась. Опускати можна. І, звісно ж, оплата та має бути не меншою, ніж 3% від вартості паю.
Таке ставлення до пайовика на Миргородщині вже майже традиція.
Олександра Миколаєнко
