Так стверджує голова правління ВАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», депутат Чернігівської обласної ради фракції СПУ Віктор Кияновський.

- Вікторе Павловичу, розпочався новий рік, а з ним, напевне, побільшало й проблем як для сільгоспвиробників, так і для переробників сільськогосподарської продукції. Чи не так?

- Звичайно ж, так. Проблем не тільки побільшало – вони загострилися, як мовиться, до краю і якщо влада і надалі ігноруватиме проблеми села, люди будуть бідувати і в місті, і на селі. Наше село пущене на самоплив. Сьогоднішні програми уряду в цій галузі лише декларуються, але фактично не діють. У засобах масової інформації заявляють, що аграрний фонд зробив великі закупівлі в держави і таким чином виручив селян щодо постачання ними зерна в Державний фонд. Це не відповідає реаліям принаймні наполовину. Ми здавали зерно в Аграрний фонд під гарантовану державну позичку і нам його не проплатили вчасно, а тепер ми змушені забирати зерно назад. І думати, що з ним робити і кому продавати. Було на останній сесії одноголосно прийняте звернення депутатів обласної ради до уряду держави з приводу проплати за зерно, куплене в Аграрний фонд по форвардних контрактах та під державну позичку і про повернення ПДВ експортерам.

Не працює і Державний резерв, який повинен бути основним гравцем на аграрному ринку у проведенні державних інтервенцій, особливо по продуктах харчування, яких у нас немає. Ми бачимо, яка ситуація склалася із цукром – це повне безглуздя. Із закупівлею Держрезервом м’ясних і молочних продуктів – те ж саме. Можна ж було влітку закупити достатньо м’яса, масла, молока, а взимку постачати на ринок і регулювати цінову політику в державі.

Держава не втручається в регулювання ринків. Докотилися до того, що торік Україна стала імпортером не лише м’яса з Бразилії та Аргентини, сала - з Польщі, а ще й молочної продукції. З Білорусі ввезено понад 15 тисяч тонн масла, сухе молоко. І асортимент імпорту стрімко зростає. Це ганебне явище дає оцінку ефективності влади. Україна аграрна повинна бути експортером.

- Мабуть, виробники продовольства, як ніхто, зацікавлені у добросусідських стосунках з іншими країнами?

- Найпривабливіший для нас необмежений ринок Росії, потрібні добрі відносини з партнерами й багатьох інших країн. Щоб мати нормальний обіг і збут продукції на цих ринках. Це нині проблема №1. Сусідні ринки через амбіції влади були просто втрачені.

Викручують руки виробникам і ціни на газ, який купує Україна. Вони руйнівною силою вплинули на нашу економіку - 2470 грн. Плюс різні комерційні накрутки не дають нам нормально працювати. При уряді Януковича ціна була по 49 доларів.

Красномовна різниця. І дотації, компенсації по добривах та інших програмах в аграрному секторі лише декларуються. Село зараз абсолютно позбавлене державних і комерційних кредитних ресурсів, немає і компенсації державою процентних ставок за банківськими кредитами. Селу потрібні довгострокові кредитні ресурси на 15-20 років під помірні відсотки. Щоб село розвивалося за міцної державної підтримки, через компенсації виробникам і пільгові кредитні ресурси. Це дозволить підняти з колін аграрний сектор і розвивати швидкими темпами виробництво продукції.

І ще гострою є проблема невідшкодування ПДВ українським експортерам. Заморожені значні обігові кошти виробників, так вони не можуть нормально працювати. Одним словом, закони є. Але не діють. Лише переможні реляції лунають.

Розмову вів Ярослав Каранда