У Соціалістичної партії України новий лідер — Василь Цушко, міністр економіки, в минулому — міністр внутрішніх справ, народний депутат ІІ-V скликання.

Його обрання відбулося 24-го липня на ХVІ-му позачерговому з’їзді СПУ. Олександр Мороз, який беззмінно очолював Соцпартію 19 років, з часу її заснування відтепер є почесним головою СПУ. Він, за його словами, з політики йти не збирається і буде в усьому допомагати новому керівнику партії.

Друге головне питання, яке було розглянуто на з’їзді, — це участь Соцпартії України у виборах до місцевих рад, які відбудуться 31-го жовтня цього року.

Сьогодні позиції СПУ в місцевих радах досить сильні. За кількістю своїх депутатів, а це близько 20-ти тисяч партійців, вона займає друге місце після Партії регіонів. У нашій області депутатів-соціалістів в сільських, міських, обласній радах, членів СПУ, які працюють на керівних посадах у виконавчих структурах, близько трьох тисяч. Тож, не втратити вплив Соцпартії, а, навпаки, посилити його — таким є завдання.

Про те, як діє СПУ сьогодні, її роль в суспільно-політичному житті країни — й наша розмова з секретарем Політради Соцпартії України Олексієм Малиновським.

— Олексію Петровичу, переобрання Олександра Мороза, який у сприйнятті суспільством цього політика завжди був уособленням Соцпартії України, стала справжньою несподіванкою. З чим це пов’язано?

— Насамперед, це рішення самого Олександра Олександровича, який вважає, що в будь-якій партії мусить відбуватися зміна лідерів. Ще у 2007-му році, після виборів до Верховної Ради України, коли СПУ опинилася в позапарламентській ситуації, він написав заяву на звільнення, аргументуючи це тим, що коли партія не змогла провести своїх депутатів до парламенту, її лідер зобов’язаний відійти убік.

Політрада СПУ тоді з цим не погодилась. Але тепер він знову підтвердив свій намір, запропонувавши при цьому на пост голови Соцпартії України дуже достойну кандидатуру — Василя Петровича Цушка, досвідченого політика, високопрофесійного управлінця, людину з глибокими соціалістичними переконаннями.

Наскільки позитивно був сприйнятий цей кандидат, говорить уже те, що під час таємного голосування 255 делегатів з’їзду з 306 обрали головою Соцпартії України Василя Петровича Цушка.

— Не викликає стурбованості те, що новий лідер СПУ обіймає ще й посаду міністра економіки в уряді Миколи Азарова? Тобто, по суті, працює в одному напрямку з Партією регіонів.

— Сьогодні значення має лише одне: наскільки успішно країна виходить з економічної кризи, яку створила “помаранчева” влада. І якщо голова нашої партії бере участь у цьому процесі і працює на відродження економіки України, а отже й на покращення життя наших громадян, то це аж ніяк не суперечить ідеології Соцпартії, головними завданнями якої завжди були розвиток і зміцнення нашої державності та соціальний захист населення.

Партнерство заради творення —такої позиції дотримується СПУ. Ми готові співпрацювати з владою у напрямках, які збігаються з інтересами народу. Але якщо політика можновладців суперечитиме інтересам людей, Соцпартія буде в жорстокій опозиції до влади.

Наскільки соціалісти можуть бути ефективними в своїх протестних діях, нагадувати, думається, зайве. Від перших акцій 90- років “Президенте, діти йдуть до школи голодними!” та інших до всеукраїнських —“Україна без Кучми!” та “Повстань, Україно!” — боротьба Соцпартії за соціальний захист наших громадян не припинялася ні на мить. В тому числі — і в парламенті, де народні депутати-соціалісти відстоювали і приймали соціально важливі закони. І коли в 2007-му році через численні фальсифікації, організовані тодішньою владою, під час парламентських виборів, СПУ не пройшла до Верховної Ради, результат не забарився — майже всі соціальні проекти були або ж скасовані “помаранчевою” владою, або ж їх дію було призупинено. Гадаю, виборці з цього приводу вже зробили для себе висновки: що це таке, коли у владі відсутня така політична сила соціаліального спрямування, як Соцпартія України. І це стосується не тільки вищого законодавчого органу країни. В місцевих радах соціальна політика регіонів і населених пунктів також формується, в основному, депутатами-соціалістами. Чи буде так і далі, залежить від того, як виборці проголосують цієї осені на виборах до місцевих рад.

— Як ви оцінюєте дії теперішньої влади?

— Неоднозначно. Бо є в її роботі, як “плюси”, так, на жаль, маємо вже й певні “мінуси”.

З одного боку суспільство вже позитивно оцінило конкретність, злагодженість, послідовність дій нової влади, її зусилля щодо реалізації перевиборних обіцянок.

За короткий проміжок часу створено чітку вертикаль влади, чого так і не зуміли через постійні чвари досягти за 5 років Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко. І те, що сьогодні, ми спостерігаємо деяку фільтрацію кадрів, говорить про те, що нова влада опробовує призначених нею посадовців на професіоналізм, відповідальність, чесність. Це, я вважаю, правильно. Принаймні, нам уже хоча б не нав’язують неучів та казнокрадів з числа чиїхось кумів і сватів, як це було при Ющенку.

Викликає схвалення і відновлення взаємовигідних, добросусідських стосунків з Росією, створення спільних міждержавних програм в різних галузях економіки. Це вигідно для України в питаннях розвитку промисловості, розширенні ринків збуту для вітчизняних товаровиробників, залученні інвестицій тощо. І не треба здіймати галас, що через активізацію співробітництва між двома державами може виникнути загроза для суверенітету України. На взаємопроникненні економік сьогодні діє весь світ, а держави як були, так і залишаються незалежними.

Кроком уперед я вважаю й прийняття Закону про внутрішню і зовнішню політику, який підтверджує позаблоковий статус України і дає чіткий орієнтир — на членство в Євросоюзі.

— То що ж у такому разі тривожить соціалістів у діях нової влади, якщо навіть в умовах кризи країна визначає свої вектори, починає відновлюватися економіка?

— Передусім, насторожують висловлювання деяких впливових осіб з Партії регіонів щодо необхідності внесення змін до Конституції України в частині розширення повноважень Президента. Те, з якою настійністю нав’язується суспільству ця точка зору, не може не викликати запитання: з якою метою і кому вигідно перетворити Україну з демократичної в авторитарну державу? Причому, зробити це через референдум — тобто, руками народу, який сам і сконцентрує владу в руках однієї людини, що небезпечно і для країни, і для суспільства. І нехай негативні наслідки цих змін взаємовідносин у державі проявляться й не за час правління теперішньої влади, але ж треба думати й про майбутнє.

Слід сказати, що Президент України Віктор Янукович неодноразово заявляв, що буде захищати Конституцію України і звірятиме свої дії з Основним Законом. І чинна Конституція не завадила йому вирішити кадрові питання, налагодити співробітництво з урядом і парламентом, забезпечити керованість країною. Тоді чому ж так не йметься декому з його оточення?

Конституція України — це основа держави. І наш обов’язок — берегти її від будь-яких зазіхань. Щодо її вдосконалення, то шлях тут може бути один — це європейська модель управління, сильне самоврядування. Для цього необхідно завершити політреформу, на чому й наполягає Соцпартія України.

Друге питання, яке викликає несприйняття як нашої політичної сили, так і більшості суспільства, — це рішення про припинення дій мораторію на продаж землі вже в наступному році.

Чим може закінчитися втрата землі державою? Не виключено, що порушенням суверенітету України. І такі приклади на пострадянському просторі вже є. Приміром, у Латвії не залишилось жодного гектара землі, який би не належав банкам Швеції. Ми не маємо права допустити чогось подібного в Україні.

Третє, що можна поставити новій владі у “мінус” — це наміри впровадити однопартійну систему управління, насамперед, на місцях. Це спостерігається у призначеннях посадовців — виключно з Партії регіонів. Тобто, формується адмінресурс, який зробить усе можливе, щоб на виборах до місцевих рад перемогли лише регіонали. І тоді вся реальна влада буде в руках Партії регіонів. Контроль же за діями її представників стане досить проблематичним. Отже, це теж спроба повернутися до авторитарного режиму, який був за часів президентства Леоніда Кучми і наслідком якого стало виродження управлінського апарату, відверте злодійство, збиткування посередника над виробником і споживачем, повне безправ’я і безперспективність для трудящої людини.

Саме тому, як підкреслювалося на з’їзді, СПУ буде добиватися того, щоб влада в Україні була демократичною і всіляко захищатиме Конституцію. В тому числі — і через свій депутатський корпус в новообраних місцевих радах, де ми, і я в цьому переконаний, посядемо одне з перших місць по представництву.

Серйозним попередженням для суспільства стала також спроба прийняти Податковий кодекс, в якому були прописані такі податкові умови для малого бізнесу, які могли призвести до самоліквідації цього сегменту економіки. Бо витримати податкові навантаження, які запропонували автори цього проекту, дрібні підприємці просто не змогли б. А це, до речі, мільйони людей, які самі собі створюють мінімальний соціальний захист, завдяки якому й виживають.

— Сьогодні найболючішим питанням для населення є підвищення з 1-го серпня тарифів на газ на 50 відсотків.

— З цього приводу Соцпартія України прийняла на з’їзді заяву, в якій висловила своє негативне ставлення до дій влади, яка, виконуючи вимоги МВФ щодо надання Україні чергового кредиту, не забезпечила адекватне підвищення зарплат і пенсій для соціально вразливих верств населення.

Субсидіями ж утримати матеріальний рівень людей просто не вдасться, тим більше, що й потребує їх майже 80 відсотків населення України. Видатки на субсидії, звісно ж, не покращать фінансовий стан держави, а от реальне погіршення життя наших громадян відбудеться вже невдовзі. В тому числі, — і через ріст цін на продукти харчування та товари першої необхідності.

Усі ці перманентні підвищення тарифів на енергоносії, які безперестанно відбувалися і в минулі роки, — наслідок того, що в державі й дотепер відсутня національна програма розвитку енергетичної галузі, яка б стимулювала розвиток альтернативних джерел енергії, вітчизняного газовидобування, впровадження енергозберігаючих технологій. СПУ неодноразово звертала на це увагу керівників держави, соціалістами були проініційовані необхідні законодавчі акти в парламенті минулого скликання, проте вони були проігноровані як колишньою владою, так і теперішнім складом парламенту.

— Безумовно, криза висвітлила багато проблем. Чи можливо їх подолати?

— Якщо спільно — так. Сьогодні, як ніколи, потрібна консолідація зусиль влади, суспільства, політичних сил. Соцпартія готова запропонувати свої альтернативи в питаннях вирішення проблем зайнятості, боротьби з корупцією, розвитку підприємництва і кооперації, АПК, інших галузей економіки, житлово-комунального комплексу, соціальної сфери. Але співпрацю ми розуміємо лише на умовах, коли ми не поступаємось своїми принципами, головним з яких є соціальний захист наших громадян, покращення їх життєвого рівня, дотримання їхніх прав і свобод.

Вважаємо, що і з боку влади цьому повинно бути підпорядковане все — державні рішення, законодавчі процеси, реформи. Тільки таким чином ми створимо економічно міцну і соціально справедливу державу Україну.

Інтерв’ю вела
Наталя ВІРГУШ