Боргова яма, у яку потрапила Україна, з кожним днем стає все глибше, а вибиратися з неї - все складніше. Особливе неприйняття викликає те, що за свої гроші Міжнародний валютний фонд висунув нам такі кабальні умови, які фактично поставили Україну на рівень колонії.

Поставили на коліна

Користуючись фінансово-економічною неспроможністю нашої країни, МВФ підійшов до неї у гіршому випадку як бандит з ножем до горла, у кращому - як хірург зі скальпелем, щоб відрізати все «зайве» (на його думку). Але Україні та її громадянам від цього не легше: буде боляче при будь-якому розкладі, тому що «наркозу» не очікується. Виконання умов МВФ загрожує не тільки втратою незалежності й колосальними боргами, але й зміною звичного укладу життя для більшості «пересічних» українців: від серйозного зниження й без того низького рівня життя (можливо, тимчасового), до збільшення пенсійного віку - і це вже назавжди. Нагадаємо, що за кредит МВФ Україна зобов'язалася:

• Підвищити ціну на газ для населення та підприємств теплокомуненерго, і за кілька кварталів довести ціну до рівня ціни імпортного газу (сьогодні це $249 за тисячу кубометрів). Підвищення ціни для людей уже відбулося з 1 серпня, наступне заплановане на 1 квітня 2011 року.
• Реформувати пенсійну систему, щоб за 10 років зрівняти пенсійний вік чоловіків і жінок. А також збільшити з 5 до 15 років мінімальний стаж роботи для одержання мінімальної пенсії, і на 10 років збільшити стаж роботи, необхідний для повноцінної пенсії (жінкам з 20 до 30 років, чоловікам - з 25 до 35 років).
• Уже цього року повністю погасити заборгованість держави перед бізнесом по ПДВ (30,4 млрд. грн.).
• Повернути кредит російському банку ВТБ (2 мільярди доларів).
• Обмежити ріст зарплат у бюджетному секторі.

І таких зобов'язань багато - досить сказати, що меморандум про співробітництво із МВФ становить 99 сторінок. Серед продиктованих Україні умов обговорені навіть такі дріб'язки, як введення пені за заборгованість по комунальних платежах. Гарна незалежність, нічого не скажеш.

По вуха в боргах

Влада чітко позначила причину того, чому вона не може поліпшити життя громадян уже сьогодні - у країні немає грошей. Кабмін Азарова видав такі цифри: із грудня 2007-го по лютий 2010 (коли «вона працювала») державний борг виріс більш, ніж у три рази й досяг 316 мільярдів гривень. «Це значить, що кожний українець винен по 7000 гривень. Такого дорогого уряду не було ще в жодній країні світу. Щороку правління Тимошенко обходилося нашій державі в 100 мільярдів гривень», - було сказано в спеціальному зверненні уряду на дану тему. А зведений держбюджет країни за підсумками першого півріччя виявився виконаним усього на 39%.

При такому дефіциті внутрішніх коштів Кабмін зайнявся пошуком зовнішніх запозичень - і знайшов їх. Спочатку у вигляді зниження ціни на російський газ. Потім російський банк ВТБ надав $2 млрд. кредиту. І, нарешті, МВФ погодився надати більше 15 млрд. доларів на 29 місяців. Як відзначив Азаров, це найдешевші позики, які Україна змогла знайти у світових фінансистів. Мимоволі пригадується, як ще рік тому «міцні господарники» з Партії регіонів, будучи ще в опозиції, критикували Тимошенко за мільярдні зовнішні запозичення. Тоді вони заявляли, що «кредити МВФ - це сильнодіючий наркотик для вітчизняної економіки», після якого неминуче наступає «ломка» і потрібна чергова «доза». Все правильно говорили, і Юлію Володимирівну справедливо критикували, тому що гроші йшли не на розвиток, а на проїдання. Чому ж тепер так різко відбило пам'ять? Тим більше, що вже чотири місяці поспіль Держкомстат бадьоро рапортує про те, як країна нарощує оберти практично у всіх галузях. Так навіщо позичати, якщо криза минула й економіка оживає? Або ці цифри не відповідають дійсності й нас знову водять за ніс?

Хто заплатить?

Сьогодні багато опозиційних політиків вважають, що Україна не зможе й не буде виконувати кабальні зобов'язання перед МВФ, а сам МВФ, втягшись у співробітництво з Україною, уже не зможе від нього відмовитися. У принципі, так уже було при Юлії Тимошенко: гроші вона взяла, а МВФ «кинула», не виконавши жодного з його головних умов. Однак нинішня влада подібний сценарій категорично відкидає. За колективною думкою Кабміну, підвищення ціни на газ є вимушеною мірою, що не позначиться на життєвому рівні пенсіонерів і малозабезпечених, тому що вони будуть забезпечені адресною допомогою. Що ж стосується підвищення пенсійного віку, то й тут є всі підстави для такого кроку. Справа в тому, що в Україні склалася критична ситуація, коли при загальній чисельності працюючих в 14 мільйонів кількість пенсіонерів досягла більше 13,5 мільйонів людей. Тобто, заробляти немає кому.

Тому в спецзверненні Кабінету міністрів сказано чітко й недвозначно: «уряд вважає безальтернативними зобов'язання України перед міжнародним валютним фондом і вимагає припинити всі спекуляції на цій темі». А жирну крапку в цьому питанні поставив віце-прем'єр Сергій Тігіпко (якого багато хто вже називає «засланим козачком МВФ»): «Все, що підписала держава, ми виконаємо…Все, до останньої копійки». Залишилося тільки з'ясувати: до чиєї останньої копійки будуть виконуватися вимоги МВФ?

Олександр Полуянов

Пустив козла в город - не плач про капусту
(Інформація для роздумів)

МВФ і Світовий банк створені транснаціональними компаніями (ТНК), 90% з яких перебувають у Сполучених Штатах. Вся діяльність МВФ і Світового банку регулюється пакетом угод з Міністерством фінансів США. Називається пакет «Вашингтонський консенсус», і спрямований він на посилення впливу фінансового капіталу США в усьому світі, і нагромадження світових фінансових запасів у банках США.

Звідси випливають всі економічні й політичні вимоги МВФ при наданні кредиту. Ось лише деякі з них, найбільш зрозумілі будь-якому громадянинові:

• скорочення до мінімуму всіх соціальних програм (безкоштовної або дешевої охорони здоров'я, освіти, житла, суспільного транспорту);
• повна прив'язка національної валюти до долара й обмеження реальної грошової маси, що приводить до невиплат зарплат і допомог, а також дефіциту готівки;
• обмеження росту зарплат і прав трудящих;
• податкові реформи, які підсилюють тиск на бідних і полегшують податковий тягар для багатих.

Неозброєним оком видно, що все перераховане вище може довести населення до зубожіння, а економіку - до краху. І в послужному списку МВФ таких «досягнень» безліч. Яскравий приклад - Латинська Америка, де свого часу взялися «поліпшувати макроекономічні показники» за рецептами МВФ. В Аргентині виконання цих «рекомендацій» обернулося дефолтом, країна потонула в загальнонаціональних страйках, голодних бунтах, масових зіткненнях населення з поліцією й політичним хаосом (у грудні 2001 року за 10 днів там помінялося п'ять президентів). У Югославії політика Фонду привела до розвалу виробництва, громадянської війни й розпаду країни. У Руанді - до загибелі сільського господарства й міжнаціональної різанини (за кілька місяців загинуло 1,5 мільйона чоловік). В Індонезії - до паралічу економіки й міжрелігійної війни. Реформи за рецептами МВФ (за кредит в 11 млрд. доларів) обвалили економіку Туреччини. Такі ж «принади» пізнали Мексика, Бразилія, Перу й безліч інших країн. Сценарій скрізь приблизно однаковий: дається кредит на кабальних умовах, що провокує соціальні бунти. Результат - країна пограбована, економіка зруйнована й в «кращому випадку» (якщо немає громадянської війни) народ убожіє й голодує. У них це вже відбулося. Невже ми на черзі?