Черкаські соціалісти продовжують збір підписів серед жителів обласного центру на підтримку проведення загальноміського референдуму з дострокового припинення повноважень міського голови м.Черкаси Сергія Одарича та депутатів Черкаської міської ради.
Чи зможе ця акція  активізувати  міську громаду, об’єднати її в боротьбі за свої права, правду і справедливість, чи все залишиться на теперішніх позиціях — “кесарям — кесареве”, а бідним та знедоленим —  злидні, стане зрозуміло в лютому, коли завершиться термін збору підписів, відведений чинним законодавством.
Про те, як  відбувається цей процес і що взагалі змусило соціалістів та їхніх політичних партнерів до таких кардинальних дій у ставленні до міської влади, — і наша розмова з першим секретарем Черкаського обкому СПУ, членом Політради Соцпартії України  Олексієм Малиновським.

— Олексію Петровичу, для України  це може стати прецедентом: відставка очільника обласного центру та Черкаської міської ради, яка пропрацювала трохи більше року. Що спонукало “лівих” до ініціювання проведення такого референдуму — чи тільки те, що черкаська влада в минулому році суттєво обмежила проїзд пільгових категорій населення в тролейбусах?

— Це лише один з епізодів у численній низці систематичних порушень Конституції та законів України з боку міськради та місквиконкому, які вже стали характерними для діяльності цих владних структур. Ні високих чиновників, ні переважну більшість депутатів не цікавить, як тисячі черкасців виживають у сьогоднішніх надзвичайно складних економічних умовах, і наскільки важливим для пільгових категорій громадян є безоплатний проїзд у громадському транспорті, до речі,  закріплений чинним законодавством. Незважаючи на статтю 22 Конституції України, закони України про соціальний захист пенсіонерів, ветеранів війни, інвалідів, дітей війни та інших найменш захищених верств населення, Черкаський міськвиконком на чолі з діючим мером прийняв рішення “Про затвердження планів розміщення тролейбусів КП “Черкасиелетротранс”, а міська рада його ухвалила, тим самим звівши майже нанівець безоплатний проїзд близько 80-ти тисяч черкаських пільговиків в електротранспорті, який десятиліттями виконував в обласному центрі соціальні функції.
Підстава була одна: важкий фінансовий стан тролейбусного парку, який постійно недоотримує державні субвенції на перевезення пільгових категорій пасажирів. Але ж чи винні в цьому пенсіонери, які вклали своє здоров’я, сили, працю в розвиток нашого міста, захищали його і свою країну під час війни, а потім долали післявоєнну розруху? По відношенню до цієї категорії громадян держава взяла на себе соціальні зобов’язання, в тому числі і по забезпеченню їх безкоштовного проїзду в міському транспорті. Але закони для місцевих чиновників і депутатів ніби й неписані, у них своя рука-владика. І саме вона “покерувала” процесом відсторонення пільговиків від їхніх законних прав.
Хоча могло  бути все по-іншому, якби міська влада щиро потурбувалася про найбідніших громадян. І субвенції “Черкасиелектротрансу” можна було б “вибити” у високих урядових кабінетах, і фінансові резерви для погашення боргів по зарплаті тролейбусникам у самому обласному центрі віднайти, приміром, з того ж продажу землі, здачі в оренду приміщень тощо.

— Черкасці ще пам’ятають минулорічну акцію протесту,  організовану соціалістами проти скасування пільгових перевезень, коли учасники багатолюдного мітингу перекрили на кілька хвилин рух транспорту по бульвару Шевченка. Через це вас особисто було притягнуто до кримінальної відповідальності. До речі, чим все закінчилося?

— Відбувся суд, який закрив кримінальну справу, оскільки мої дії жодному з автопідприємств не завдали матеріальних збитків.
Я ж глибоко переконаний: судити потрібно було владу, яка своїм незаконним рішенням про обмеження прав пенсіонерів на безкоштовний проїзд у громадському транспорті збурила народ. І тільки після нашої акції скасувала його.
Але  антинародну “тролейбусну реформу” не відмінила. А оскільки на безоплатні  маршрути були поставлені старі тролейбуси, які потребують постійного ремонту, то й зриви графіків почастішали. Тож, як не києм, так палицею влада поступово добивається свого: пільговий проїзд відходить у минуле.

— У черкасців до влади взагалі немало запитань.

— Людей не може не обурювати те, що відбувається. Відверте нехтування вимогами чинного законодавства, непрофесіоналізм посадовців у вирішенні життєво важливих для міста питань, проведення так званих реформ, за якими проглядаються корупційні схеми, ігнорування думкою громади — все це не додає теперішній владі авторитету.
Та й вона сама, діючи авторитарно, не дуже поспішає з роз’ясненнями з приводу тих чи інших прийнятих нею рішень і не спростовує чутки, які тривожать місто.
Приміром, сьогодні люди схвильовані з того, що нібито вже невдовзі буде закрито Черкаську дитячу поліклініку № 2. З приводу цього висловлювався керівник департаменту охорони здоров’я міськвиконкому, натякав на це у своєму виступі міський голова Сергій Одарич. То чому б не конкретизувати: якщо це станеться, то — коли; куди переселять поліклініку; чи будуть ремонтувати старе приміщення; чого чекати лікарям — скорочення кадрів, чи, все ж таки вони будуть працевлаштовані. І нарешті —  як у мікрорайоні обслуговуватимуться діти, яких на обліку в цій поліклініці понад 14 тисяч. Але влада мовчить і тим самим створює соціальну напругу.
Така “гра” в мовчанку вже призвела до нездорового ажіотажу навколо пологового будинку № 2, міської лікарні № 2, дитячого санаторію “Сосновий бір” тощо. Люди з досвіду знають: там де починається оптимізація бюджетних закладів, можна чекати чого завгодно.
Правда — це те, що хоче знати громадськість. І має на це право. В тому числі,  і коли йдеться про таке комунальне підприємство, як “Черкасиелектротранс”, на базі якого,  згідно з недавно прийнятою міськрадою Концепцією розвитку транспорту в Черкасах, планується створення єдиного транспортного підприємства, яке займатиметься управлінням та розподілом транспортних потоків, реорганізацією транспортної мережі, запровадженням єдиного транспортного квитка в електронному варіанті тощо. Чи залишаться при цьому тролейбуси, як вид соціального  транспорту, яким чином при електронному квитку забезпечуватиметься пільговий проїзд пасажирів — відповідей на це ніхто не дає. Як і на те, чому місто купуватиме за кордоном “беушні” автобуси, коли є ті ж вітчизняні “Богдани”, які досить успішно працюють на міських маршрутах і виробництво яких дає наразі трьом тисячам черкасців роботу.
По суті, громаді сьогодні нав’язано роль пасивного спостерігача і впливати на рішення влади їй не дано. Можна, звісно, висловлювати свою думку в соціальних мережах, на блогах депутатів і самого мера, але від того нічого не зміниться. Бо якщо приймається  рішення про припинення фінансування муніципального оркестру, який 16 років приносив людям радість спілкування з музикою, то яких зусиль треба буде докласти громаді, щоб його змінити. Сказано: вирубати всі каштани на бульварі Шевченка — і ніхто владних реформаторів у цьому не зупинить.
Сьогодні йде мова про переведення всіх багатоквартирних житлових будинків у Черкасах у статус ОСББ, причому — без належних ремонтів, як це повинно бути, згідно з чинним законодавством. Тобто утримання напівзруйнованих багатоповерхівок буде покладене на плечі самих мешканців, а міська влада просто “вмиє руки”. Так би мовити: “я — не я, і хата  — не моя”. Влада говорить про проведення реформ в ЖКГ, ми ж бачимо повний розвал цієї соціально важливої для людей системи.

— Черкасці все ще чекають повернення їм грошей від комунальних підприємств за незаконно підвищені в 2008-му році тарифи.

— Так, є рішення Київського апеляційного суду з цього приводу, якого тривалий час добивалася обласна організація Соцпартії України і яким зобов’язано Черкаський міськвиконком відмінити незаконно завищені в кілька разів тарифи. Є приписи прокуратури м.Черкаси комунальним підприємствам міста відшкодувати мешканцям обласного центру гроші, а міському голові забезпечити контроль за здійсненням перерахунків. Але, як ми бачимо, ні закон, ні судові рішення, ні прокурорські приписи, яким невдовзі виповниться рік, для черкаських можновладців — не вказівка. Як і настійні вимоги громади міста економічно обгрунтувати безперестанне зростання тарифів на послуги ЖКГ, які сьогодні є одними з найвищих в Україні.
Черкаська обласна організація СПУ вже не раз виводила черкасців з приводу підвищення тарифів на акції протесту. І припиняти боротьбу за полегшення життя  людей ми не збираємось.

— Ви впевнені, що референдум відбудеться?

— Якщо ми зберемо необхідну за законом кількість підписів, Черкаська міська рада буде зобов’язана розглянути питання про референдум і прийняти відповідне рішення. Та навіть якщо цього разу підписів буде недостатньо, сам процес підготовки до такого референдуму — це вже згуртування територіальної громади для подальших дій. Невдоволення людей виходить за межі розмов у квартирах чи біля під’їздів, вони починають розуміти, що зі вседозволеністю можновладців можна боротися законним методом. І відстоювати свої права. А це вже немало.
Самій же “верхівці” слід усвідомити: територіальна громада — це потужна сила, яка може все. Бо якщо люди остаточно скажуть: “Ні!”,—  цій команді вистояти проти такого рішення буде просто неможливо.

Інтерв’ю вела Наталя Віргуш