2 вересня відбулося розширене засідання бюро Полтавського обласного комітету Соціалістичної партії України, на якому прийнято звернення до обласних осередків політичних партій з пропозицією визначення єдиного кандидата на вибори Полтавського міського голови. За коментарем з цього приводу ми звернулися до першого секретаря обкому СПУ, народного депутата України 4-5 скликань, екс-голови Полтавської обласної державної адміністрації Степана Бульби (на фото).

– Степане Степановичу, судячи з оцінок результатів роботи нинішнього міського голови Полтави, соціалісти не налаштовані підтримувати А. Матковського на майбутніх виборах? Звісно, якщо він буде балотуватися.

– Саме так. Що стосується оцінок – вони можуть бути ще більш жорсткими і все одно будуть справедливими. Біда України – тотальна безвідповідальність тих, хто є чи був при владі. Упевнений, якби передавання посади міського голови після виборів відбувалося за наслідками ревізії, за результатами роботи спеціально створеної комісії, за участі громадськості, правоохоронних органів, з детальною оцінкою реального стану справ у комунальному господарстві міста, аналізом використання бюджетних коштів, землі, іншої власності громади в період між виборами, то чимало з тих, хто був на виборних посадах, уже не захотів би балотуватися. Або ж не зміг. З відомих причин.

Один лише епізод. У агітаційній газеті, яка поширювалася від імені А.?Матковського під час минулих виборів, про обіцяний розвиток Полтави говориться на цілій сторінці: "Які проекти можна вважати вигідними для міста?" – розмірковує Матков­ський і відповідає: "По-перше, це великі комплексні забудови цілих мікрорайонів. Як наприклад, той інвестиційний проект, який зараз буде реалізуватись на території колишніх арт­складів. Цей проект дасть змогу створити велику кількість робочих місць, активізує місцеве виробництво, продаж будматеріалів та інше".

Що зроблено за кілька років після тих виборів? Абсолютно нічого. Чому? Відповіді немає. А повинна бути. Інакше влада залишатиметься джерелом збагачення тих, хто звик наживатися неправедним шляхом.

– Степане Степановичу, у прийнятому соціалістами зверненні наголошується, що жоден з можливих кандидатів на посаду міського голови, які вже оголосили про наміри участі у виборах, не здатен працювати на користь усієї громади. Чи означає це, що соціалісти не підтримають і О. Мамая, котрий, схоже, готується виставляти свою кандидатуру?

– За кількістю витрачених згаданою особою грошей – це людина надзвичайно багата, або ж його фінансує якийсь олігарх. Цікаво, правда, що буде значитися в декларації цього кандидата, котру за законом він має подати для оприлюднення перед виборами. Поза всяким сумнівом, міський голова має бути незалежним від "грошових мішків", інакше на краще в Полтаві нічого не зміниться.

Крім того, у кандидата на цю посаду повинен бути досвід і управлін­ської, і виробничої, і політичної діяльності, і депутатської роботи у радах різних рівнів. Як наприклад, у Віктора Животенка, котрого соціалісти підтримували на минулих виборах і котрий став би міським головою, якби його опоненти не порушували виборчі закони. Не можна ж обирати мера за кількістю розданих пакунків з продуктами.

– Однак багато хто з виборців готовий підтримати кандидата саме за таке благодійництво. Можна згадати приклад Черновецького в Києві.

– На жаль, справді так, і це не вина, а біда простих людей, змушених, аби вижити, рахувати кожну копійку. Ви кажете, благодійництво? Переконаний, чесним шляхом за всі роки незалежності в Україні не можна було надто розбагатіти, стати мільйонером. Корупція, казнокрадство, ухиляння від податків, незаконне привласнення державного і колективного майна, хабарництво – ось основні джерела прибутків сучасних українських скоробагатьків. І влада їм потрібна для того, щоб розширити можливості обкрадати народ. Заради цього вони готові викинути мільйон-другий на покупку голосів виборців. Що, схоже, і роблять. Для надання благодійної допомоги необов'язково бути міським головою. Але аморально у такий спосіб збирати голоси тих, кого вони, подібні "благодійники", і зробили злиднями.

– На співпрацю з якими партіями розраховують соціалісти? Запитую тому, що комуністи, якщо зважати на недавню заяву О. Масенка, будуть підтримувати А. Мат­ковського. Теж саме від імені партійців Вінського заявив О. Русін. Цікаво, що і БЮТівці Полтави у цьо­му відношенні, так би мовити, співають в унісон із комуністами і Вінським.?Кириленківська?"За Україну" пропонує підтримувати УНПіста В. Асадчева, у той час як костенківська УНП раніше начебто готувала кандидатуру власника ринку "Мотель". Є ще "ЄЦ" зі своїм потенційним кандидатом. З ким можна домовлятися про спільного кандидата і на яких умовах?

– Для недопущення обрання міським головою ставленика великого капіталу, який, замість вирішення проблем полтавської громади, буде й надалі обслуговувати інтереси тих, хто його фінансує, соціалісти готові до співпраці з усіма політичними силами. При цьому ми не ставимо обов'язкову умову підтримки саме нашого кандидата.

Звичайно, ми розраховуємо насамперед на підтримку і розуміння партій, які називають себе лівими і лівоцентристськими.

– Читаю в одному з коментарів на сайті "Новини Полтавщини" після повідомлення про звернення соціалістів Полтави щодо єдиного кандидата на вибори міського голови (мовою оригіналу): "И Матковский, который якобы представлял Тимошенко, и Мамай, который вроде бы не имеет к ней отношения, – части избирательных проектов известной личности, которая еще недавно была во фракции БЮТ, а сегодня – в коалиции ПР. Этому "благодетелю" уже мало иметь в Полтаве только своего мэра. Он хочет контролировать 100% местного совета. С этой целью планирует завести основную часть депутатов с Мамаем, а другую – с Матковским, которому ныне в "команде" олигарха уготована роль второго номера. Вот и все "народные выборы". Можно ли этому противодействовать? В принципе, то, что предлагают социалисты, единственно верное решение, но реализовать его будет очень сложно. Прикуплены не только избиратели, но и так называемая оппозиция в виде БЮТ, коммунистов, винских и прочих "ЕЦ". Националисты же, как всегда, будут играть роль штатных провокаторов, сея раздрай и вражду". Що Ви скажете на ці неоптимістичні прогнози щодо ініціативи соціалістів?

– Думаю, якщо люди розуміють небезпеку такого варіанту розвитку подій, то у представників політичних партій, незалежно від кольору прапорів, є шанси домовитися про співпрацю. Повторюю, це відповідає інтересам усіх полтавців. Соціалісти готові до компромісу. Час, аби визначитися з єдиним кандидатом, ще є.

Про те, як ітимуть переговори і консультації з нашими партнерами, ми будемо постійно інформувати громадськість.

Якщо ж не вдасться досягти домовленостей, у будь-якому випадку ми, соціалісти, не на словах, а на ділі протистоятимемо подібним планам олігархічного капіталу і сподіваємося в цьому на розуміння і підтримку виборців Полтави.

– Дякую, Степане Степановичу. Будемо сподіватися на успіх.

Розмову вів Павло Квіта