"Ой, як же хочеться спати. Просто спокійно спати і щоб за вікном були тиша", – напевно, так шепочуть вночі мешканці будинку №28 по вулиці Б.Хмельницького, що в обласному центрі.
Протягом п'яти років триває переписка між більш як 40 мешканцями будинку та владою, починаючи від міського голови Матковського і аж до його партійного лідера, на той час Прем'єр-міністра України, Тимошенко. Суть проблеми нам розповів Олександр Сницький, підкріпивши свою розповідь купою запитів мешканців будівлі та офіційних відписок чиновників. Із листа: "…На першому поверсі нашого будинку знаходиться цілодобовий магазин "Левада" ТОВ "Алмакс-маркет". Починаючи з вечора і протягом всієї ночі до магазину приїжджають приватні автомобілі, таксі, заїжджають майже під вікна і починається "веселе" життя. Зрозуміло, що в цей час купують, в основному, спиртні напої. Їх розпивають тут же, біля магазину".
Влада відреагувала на скарги людей у звичній для себе манері. Посилаючись на те, що частина мешканців цього будинку, переважно з віддалених під'їздів, де шуму не чути, не проти закриття торгівельної точки, та приписавши сюди ж, для солідності, ще й працівників 2-ої та 3-ї зміни одного із підприємств, які здійснюють тут покупки, а ще закріпивши за магазином міліцейський наряд, власну охорону магазину, міськвиконком вирішив: "Підстав для закриття роботи магазину у нічний час немає". А власне кажучи, люди й не вимагали закривати магазин, вони лише просили обмежити часи його роботи до 22-ю годиною, і все. Але влада не зрозуміла, а скоріше, не хотіла зрозуміти турботи якихось 40 полтавців. Зваживши, як в аптеці, чого більше – "за" закриття чи "проти" – вирішила, що врахувати інтереси "проти" для неї, влади, зручніше. Хтось скаже: "Це дрібнички, пияки під вікнами – в Полтаві таке зустрічається на кожному кроці та ще плюс салюти та фейверки серед ночі, тож звикайте спати з гомоном".
"Проблеми індійців шерифа не хвилюють", – говорить американська народна мудрість. Може, вони й праві. Будемо вирішувати проблеми за допомогою кольта, як це звикли робити на дикому заході, але тоді виникає питання : "А навіщо тоді нам у місті влада?"
Можна напередодні виборів урочисто оголосити про запуск програми соціального забезпечення та захисту населення "Турбота", розвісивши по місту відповідні плакати, рекламні щити, обмалювавши автобуси красивими афоризмами від влади. Можна так "затурбувати" цією "Турботою" людей, що дійсно потребують до себе особливої уваги, що вони будуть раді, якщо про них "турботлива" влада забуде. Вигадала ж якась розумна голова запросити на святкування Дня Перемоги до міського Будинку культури ветеранів, нездатних пересуватися самотужки. Ще й пообіцяли святкові подарунки тим, хто дійде, а не зможеш – ми залюбки самі з'їмо. Чи, може, я перебільшую? Та ні, ті, хто не явився того дня на зустріч з міським головою, подарунка так і не побачив, хоча він був придбаний, але потім кудись зник. Привезти ж його додому ветерану – зась, нічого бензин витрачати.
Проблема мешканців будинку, у якому розташований цілодобовий магазин "Левада", не просто раптовий випадок, виняток із правил – це стиль роботи міського голови Матковського та його команди, на жаль команди не професіоналів, а аматорів.
"Ми турбуємося про тих, хто цього потребує" – сказав міський голова. "А всі інші виживайте, як можете", – завершили його думку полтавці. Не погодитися з ними важко.
Віталій Бєлковський
