Про це йшлося в діалозі депутатів-соціалістів з виборцями Чернігова. Тон цій невимушеній і відвертій розмові з виборцями задав у своєму звіті перед ними перший секретар Новозаводського райкому СПУ і керівник фракції соціалістів у Новозаводській районній раді ПЕТРО СТУПАЧЕНКО.

Він, зокрема, наголосив, що фракція соціалістів у райраді хоч і невелика, проте за конкретикою зроблених депутатами справ і запропонованих проектів рішень чи не найбільш продуктивна і активна.

Керівник фракції також зазначив, що депутати-соціалісти, хоча б якими активними правдоборцями не були, але без багатолюдної підтримки виборців їм не обійтися, якщо до зачерствілої влади достукуватиметься лише фракція, а не численна громада виборців.

І тому, на переконання депутата, треба діяти згуртовано, забувши прислів'я «Моя хата скраю...». Особливо це важливо перед виборами до місцевих рад, коли в усі органи самоврядування наввипередки побіжать і ті, хто зараз владу тримає в кулаку, і ті, хто нині не помічає маленьких українців, а зранку до вечора дбає про власну вигоду, замаскувавши це перед людьми окозамилюванням. Таких, на жаль, більшість і в міській раді, і в районних. Правда, з поразкою на президентських виборах помаранчевої команди вони терміново перелицьовуються, але ж усі виборці мають нарешті збагнути, що лише соціалісти були, є і залишаться справжніми виразниками інтересів соціально незахищених верств населення.

У відповідь на ці міркування депутата виборці у своїх виступах говорили про найбільш наболіле, про чиновницьку черствість збоку і самого мера, і його вірних помічників в особі начальника житлово-комунального управління і керівника водоканалу, який знову піднімає тарифи на воду майже на 50 відсотків. І що обурює найбільше виборців, так це те, що бюрократичні штати як в управліннях міськвиконкому загалом, так і у водоканалі, зокрема, роздуті так, що вже ось-ось луснуть. Але мер на те не зважає.

Доки це триватиме і доки пан Соколов не помічатиме, що його оточення жирує на людських бідах, багатіє за рахунок найбідніших платників податків - з таким питанням виборці робітничих околиць зверталися до керівника фракції СПУ Петра Ступаченка. І питання це було далеко не риторичне, а справді найпекучіше.

Петро Михайлович відповідав, що це триватиме доти, доки виборці «ловитимуться» на солодкі обіцянки замаскованих пройдисвітів, котрі рвуться до влади. Що ж до мера міста, то він, на думку соціаліста, діє за принципом «как не порадеть родному человечку», особливо коли цей «родной человечек» танцює під його, Соколова, музику. А пани Антошин і Шкінь саме такі - вони на 360 градусів перевернуться, аби лишень догодити іншим «родным человечкам» міської і районних рад. Вони ж і об'єднані одним правилом - вхопити, доки місто їхнє. Петро Ступаченко також доповів виборцям, що особисто ним і фракцією соціалістів зроблено за минуле півріччя. Список конкретних справ вийшов чималеньким.

На завершення свого виступу керівник фракції СПУ у райраді закликав виборців до головного - перш, ніж віддати свій голос тому чи іншому кандидату до обласної, міських та районних рад, треба добре подумати, обґрунтувати для себе всі «за» і «проти» і лише потім звершити своє право обирати місцеву владу для себе, а не для когось іншого. І тоді, мабуть, не буде в міському бюджеті дірки аж на ЗО мільйонів гривень, вчасно ремонтуватимуться і дахи, і під'їзди, і двори, і шляхи... Тоді і мікрорайони Шерстянка, і Лісковиця, і Подусівка не будуть для очільника міста забутими територіями, і ніхто з них не профукає два мільйони гривень, призначених на ліквідацію озер-відстійників, як це сталося з вини того ж таки житлово-комунального управління. А встановлення світлофора на вулиці Толстого не стане нерозв'язною проблемою, якою вона стала навіть для самого мера.

Після депутата Петра Ступаченка заступник голови громадської організації «Захист дітей війни» Тамара Бречко закликала всіх виборців здобувати «хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі».

- Бо коли добре припече, - наголосила вона, то за соціальним захистом, за допомогою виборці ідуть до міськкому і обкому СПУ, а коли закликають вийти на мітинг із соціалістами, щоб районні пенсійні фонди нарешті виконали букву закону про доплату до пенсій дітям війни, то приходять дві-три сотні. А де ж решта 30 тисяч дітей війни? Вони, бачте, чекають, щоб інші домоглися доплати до їхніх пенсій! Така політична байдужість і призводить до того, що владі і, зокрема, начальникам пенсійних фондів начхати на вимоги закону і навіть рішень судів про доплату до пенсій.

Ні, на слухняних влада воду возить і не боїться мітингів, якщо у них беруть участь тільки сотні жителів міста. А якби вийшли тисячі, то перед вимогами тисяч вона б не встояла. На думку соціалістки, виборці самі розбалували владу, бо й обирають її за підказкою начальників або зважаючи на брехливі обіцянки. І тоді з дулею в кишені жалкуємо, що обрали до влади людожерів з партії мільйонерів, а не соціалістів, котрі завжди в найтяжчі часи захищали справедливість не на словах, а наділі.

У відвертому діалозі з виборцями взяли також участь перший секретар міськкому СПУ Дмитро Герасименко, секретар обкому СПУ Надія Ющенко, юридичний консультант обкому СПУ Іван Дігтяр та керівники громадських об'єднань.

Куди подівся чернігівський мільярд?

Це далеко не риторичне запитання поставив перед виборцями керівник депутатської фракції СПУ Деснянської районної ради, голова контрольної комісії Чернігівської обласної організації Віталій Ходінов. Він же і відповів на це запитання, аргументуючи свою точку зору результатами виборів міського голови у вже далекому 2004 році.

Що тоді вразило? На переконання Віталія Ходінова, обравши міським головою Миколу Рудьковського, виборці разом із тим знехтували закликами кандидата проголосувати не лише за нього, але і за його «соціалістичну команду». Тут, ніде правди діти, чернігівці не дослухалися до свого кандидата в мери, бо з команди Рудьковського було обрано до міської ради лише 8 депутатів-соціалістів.

А що може зробити мер, коли більшість у раді виступає йому опонентом? Та майже нічого. Міський голова тоді стає хлопчиком для побиття, а не втілювачем у життя своєї власної програми. А згадаймо, які головні положення програми були тоді у Миколи Рудьковського. По-перше, повернення в комунальну власність таких життєво важливих підприємств, як Чернігівська ТЕЦ і водоканал. Якби наш мер тоді одержав більшість у міськраді, то, безумовно, рішення про прихватизацію ТЕЦ і «водоканалу» було б анульоване,а міський бюджет отримував би не менше мільярда гривень за рік додатково. Таких коштів вистачило б і на ремонт дахів, і внутріміських доріг, і на стабільно низькі житлово-комунальні тарифи, і на доплату до пенсій дітям війни, а також на інші значні соціальні витрати. Та, нажаль, чернігівці тоді підрубали сук, на якому самі сиділи, проголосувавши за депутатів у міськраду з партій мільйонерів та мільярдерів. І чернігівський додатковий щорічний мільярд гривень, мабуть, знову потрапив у кишені монополістів, а самому Рудьковському довелося підкоритися рішенню обласної організації СПУ - подати у відставку з поста мера і залишитися в парламенті народним депутатом від Чернігівщини. І свої обов'язки перед виборцями міста й області він виконував чесно і добросовісно, як би його не пресувала олігархічна влада.

Отож маємо те, що маємо...

Віталій Ходінов також детально доповів виборцям про виконання ним взятих на себе зобов'язань, діяльність соціалістів у Деснянській районній раді і поточний перебіг політичних подій. Він також відповів на численні запитання виборців.

Роман СЛАВИНСЬКИЙ
м. Чернігів