В день чудотворної ікони Божої Матері, у храмі Успіння Пресвятої Богородиці, в селі Новому Бикові Бобровицького району, на малій батьківщині Миколи Рудьковського – відомого політика і активного благодійника, відбулося велике святкове богослужіння за участі єпископа Прилуцького та Бахмацького Іринея, всіх священнослужителів Бобровиччини. Богослужіння відбувалося в оновленому завдяки старанням Миколи Рудьковського храмі. І хоча цей процес ще не завершено (реставраційні роботи проведено тільки іззовні), храм Успіння Пресвятої Богородиці, за словами Владики, уже сьогодні став одним із кращих не тільки у районі, а й на Чернігівщині і в Україні.
За велику подвижницьку роботу у справі відновлення православних святинь, відродження духовності Владика вручив Миколі Рудьковському Грамоту настоятеля Української православної церкви митрополита Київського і всієї України Володимира та орден Української православної церкви - Почаївської ікони Божої Матері.
Владика подякував Миколі Миколайовичу за ті труди, що він докладає для оновлення храмів Божих не тільки у своєму рідному селі, а й в інших населених пунктах області, побажавши, щоб Господь не лишив його милості у царстві небесному, бо «блаженні милостиві та помилувані будуть».
Добре побажання було підхоплене багатоголосим співом «многая лєта».
З вдячністю прийнявши високі нагороди Української Православної церкви, Микола Рудьковський разом з будівельниками, які здійснювали ремонтні роботи, запевнив священнослужителів і прихожан, що задумана справа (повне облагородження храму Успіння Пресвятої Богородиці) неодмінно буде доведена до кінця.
- Тільки-но висохнуть стіни, - сказав, зокрема. Микола Рудьковський. - ми продовжимо цю роботу. Не знаю, чи встигнемо зробити це в нинішньому році, але в жодному разі не зупинимось на півдорозі.
Разом з тим Микола Миколайович зауважив, що відчутним стимулом у цьому процесі могла б стати активність прихожан:
- Можливо, це не моя роль, але мені хотілося б звернутися до всіх людей Нового Бикова: треба в церкву ходити. Бо що ми бачимо: на сьогоднішнє святкове богослужіння прийшло більше людей із сусідніх сіл, ніж місцевих жителів.
І благочинний отець Миколай з розумінням відреагував на ці слова, виходячи з власних спостережень:
- Тут уже була служба, яку у свій час відслужив преосвященніший Амвросій, єпископ Чернігівський і Ніжинський, а потім владика Іриней приїхав. Він об'їздив всю єпархію і побачив, в якому стані наш храм. Йому потрібно було дати лад. І Господь вложив в уста і серце Миколі Миколайовичу цю проблему. Тож робота, як бачимо, пішла. Думаю, що і надалі по милості Божій і молитвах Владики наш храм засяє в повноті своєї первісної краси і люди, які колись, ходитимуть до церкви.
А як ходили раніше до церкви, поділився своїми збереженими в пам'яті бабусиними розповідями протоієрей отець Петро:
- Ще на початку 20-го століття сюди приходила молитись моя бабуся. А далі нагадав один із епізодів святого писання, де говориться, що царство небесне подібне неводу, який закинули в море. Рибалки гарну рибу взяли, а непридатну викинули в море. Отож, дорогі брати і сестри, дай Боже потрапити вам в такий невід добрими і порядними, пам'ятаючи, що в царство небесне увійдуть тільки такі люди.
Багато повчального дізналися учасники святкового богослужіння з розлогої проповіді, виголошеної Владикою Іринеєм:
- Ми знаходимось у церкві Пресвятої Богородиці. Дивлячись на ці ікони, думками переносимось до тих, хто зображений на них. І нам, земним грішним людям, легше відірвати свої думки від земних турбот і піднести їх до неба, до вічності. Господь сказав: блаженні ті, що чують слово Боже і зберігають його в своєму серці. Блаженні ті, хто докладає своїх тілесних сил, щоб виконати заповіді Божі. Блаженні ті, хто турбується про дім Божий, про те, щоб у своїх думках, у своєму серці збудувати храм для живого Бога. Храм, який ніхто й ніколи не зможе зруйнувати.
Згадуючи молитвенне предстательство Божої Матері і тих, хто перебуває у цьому храмі, храмі Успіння Божої Матері, ми повинні пам'ятати, що після своєї смерті вона не залишила цей світ, вона поруч з нами і чує нашу молитву. Дуже багато залежить у житті від самих нас, від того, чи ми з любов'ю звертаємось до нашої небесної заступниці, чи тільки тоді, коли стануться в житті якісь негаразди. Часто можна почути, що ходимо в храм, але не отримуємо того, що просимо. Чому? А нехай кожен із нас задумається, як ми стоїмо в храмі, як молимось, де наші думки: у храмі чи витають довкола земних турбот. Ми часто навіть у храмі не можемо зосередитись. Як часто ми прилучаємось до таїнства Христового, до таїнства причастя без підготовки, не очистивши душу, серце. А ще хочеться у цей день, коли свята церква вшановує чудотворну ікону Божої Матері, привітати людину, яка турбується про розвиток духовності і переймається тим, щоб це стало внутрішньою потребою всіх земляків - Миколу Миколайовича Рудьковського.
Після закінчення богослужіння журналісти місцевих і загальнодержавних ЗМІ підійшли до керівника благодійного фонду і привітали його з високою нагородою Української Православної Церкви, а також поцікавилися:
- Миколо Миколайовичу, з вуст Владики прозвучали слова про масштабність вашої благодійної діяльності в царині відродження православних святинь. Розшифруйте, будь ласка, цю узагальнюючу фразу.
- Допомогу в будівництві церков надано в Талалаївці, на Прилуччині. Щойно до мене підходили люди з села Козацького з таким же проханням. В міру можливостей ця робота триватиме.
Фотогалерея.
Василь ТЕЛЬЦОВ
