Поважне зібрання! Шановний Олександр Олександрович!

Сьогодні ми зібрались, щоб всебічно проаналізувати роботу громадської організації захист дітей війни, головне завдання якої зводилась до захисту в судах права дітей війни отримувати надбавку до пенсій в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Це право надано з 1 січня 2006 року згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який прийнятий Верховною Радою України з ініціативи соціалістів і, зокрема, Олександра Мороза.

Слід наголосити, що питання фінансування прийнятого Закону стало ключовим для соціалістів в ході повторного другого читання Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», яке відбулося 20 грудня 2005 р. Тоді в своєму виступі Олександр Мороз заявив, що в бюджеті «повинна бути чітко записана цифра 700 мільйонів на забезпечення пільги на комунальні послуги для дітей війни. Лише за цих умов соціалісти будуть за бюджет».

Саме так і був проголосований Закон «Про бюджет України на 2006 рік» парламентом. Однак при підписані його Президентом України, відбулася підміна проголосованих Верховною Радою рішень.

Зараз Олександр Олександрович є кандидатом на пост Президента України і я переконана що ми його підтримаємо в цій не легкій справі. Хочу наголосити, що це не стільки справа Мороза, як справа всіх нас. Бо ми відчули, як важко відстоювати свої права та інтереси, коли влада в центрі і на місцях замість підтримки робить всілякі перепони. Немає потреби переконувати, що це єдиний з поміж кандидатів, не замішаний у корупції, хабарництві та інших неблаговидних вчинках. Його програма повністю відповідає не тільки нашим інтересам, але й інтересам наших дітей та унуків.

Щодо роботи Правління обласної організації «Захист дітей війни» її можна розділити на декілька напрямків.

По-перше це організаційна робота по створенню і реєстрації низових структур дітей війни – районних та сільських. Організація дітей війни була створена ще в 1997 році з ініціативи Татарченко, Особливої конкретності і ціленаправленості її робота набула з 6 травня 2008 року. В цей день за сприянням обкому Соцпартії та особистої наполегливості його першого секретаря Кучерявої С. І. були проведені збори, рішення яких були взяті до виконання. І вже 8 травня організація була зареєстрована в обласному управлінні юстиції. В цьому ж році було завершено створення районних організацій. Нажаль, по сьогоднішній день більшість з них не ще зареєстровані. Цей недолік найближчим часом необхідно усунути. Наступним кроком в організаційній роботі було створення сільських осередків дітей війни. За підтримки районних комітетів СПУ ця робота активно проводилась у Сокирянському та Кіцманському районах ( перші секретарі райкому СПУ Кордонський В. В., Бординюк С. І.) – створено відповідно 15 та 30 сільських організацій, а також налагоджується в Кельменецькому районі (Піхут А. В.) – 6, Заставнівському та Сторожинецькому районах (Бондарчук Г. Ю., Іліка І. О.) – по 5 організацій. Нажаль, у інших районах вона не набула належного розвитку. Всього в області створено 67 сільських організацій. Цей показник, звичайно не може нас задовольняти.

Другим напрямком, але першим за важливістю це було і залишається відстоювання інтересів дітей війни в судах. Виражаючи їх інтереси ми зіткнулися з багатьма фактами тяганини і упередженого розгляду справ, особливо в Першотравневому та Шевченківському судах м. Чернівці. Вишукувались різні видумки і зачіпки, щоб затягнути розгляд справ, або залишити адміністративний позов без руху. Наприклад в позовах наводився чіткий (табличний) розрахунок заборгованості Пенсійного фонду перед дітьми війни починаючи з 1 січня 2006 року. А у прийнятих ухвалах судді записували, що в позовах «…зазначено незрозумілий розрахунок». У довідках органів Пенсійного фонду, які, як правило додаються до позову відображена ситуація з виплатою щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за 2006-2008 роки. В той же час деякі судді констатували, що там «…,не зазначено які суми фактично отримані позивачем в 2008 році і чи отримувались вони взагалі».

На жаль, ця ганебна практика навіть заохочувалась окремими засобами масової інформації. Влітку цього року одна із газет краю в пошуках сенсації, а може виконуючи чиєсь замовлення висунула свою потворну версію стосовно діяльності громадської організації «Правозахист», яка надає юридичну допомогу обласній та районним організаціям в оформленні дітям війни адміністративних позовів. Суть написаного зводилось до того, що представники цієї організації видумали свою оборудку наживи на людях похилого віку. Мовляв, чим більше суди повертають справи тим більший у них зиск. Але ж усім, хто хоч трохи був причетний до цієї справи, відомо, що робота правозахисників виконується на громадських засадах. Причому вона виконується кваліфіковано і не їх вина в тому, що суди відмовляли в законних вимогах дітям війни.

Не можна обминути факти великого і цинічного протистояння місцевої влади. Щоб відвернути увагу дітей війни від свого права на соціальні пільги і гарантії 14 листопада 2008 року з подачі начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області Романіва М. В. було прийнято і розтиражовано звернення колегії обласної ради до буковинських пенсіонерів – дітей війни. В ньому безсоромно записано, що масове звернення з позовами до суду «носить провокаційний характер» та «спрямоване на дезорганізацію судової системи держави», а також «…на дискредитацію в очах необізнаних у правових тонкощах громадян діючої влади». І навіть є «ланцюжками однієї, досить продуманої політики знищення економіки і демократії в Україні». За логікою влади люди, які звертаються до суду на законних підставах є необізнаними громадянами, що нищать економіку і демократію.

Ми розуміли і розуміємо, що в Пенсійному фонді не були передбачені кошти на виплату надбавок до пенсій як того вимагає Закон про соціальний захист дітей війни. Але замість того, щоб домагатися включення в Держаний бюджет таких коштів, обласне керівництво Пенсійного фонду пішло іншим шляхом. Шляхом наклепів і політиканства.Та пройшов час і з нами почали рахуватися. На сьогоднішній день через суди першої інстанції області пройшло понад 10 тисяч позовів, більшість з яких задоволені, правда частково. Ця перемога здобута завдяки багатьом нашим активістам. Послідовно і наполегливо займаються допомогою дітям війни у оформленні адміністративних позовів голови Вижницької, Новоселицької, Сторожинецької та Хотинської районних організацій Нечепоренко Віталій Кирилович, Безушко Василь Іванович, Лось Павло Васильович та Костинчук Роман Миколайович, Розтоківської сільської організації Путильського району Шинкарюк Кузьма Гаврилович.

В той час, коли в Першотравневому та Шевченківському судах всіляко затягувався розгляд справ у Садгірському районі голова районної організації Євдощук Ганна Луківна зуміла налагодити співпрацю з управлінням Пенсійного фонду та районним судом на користь дітей війни.

На жаль, в порівняні з іншими областями у нас успіхів набагато менше. Наприклад, у Сумській області понад 5 тисяч позитивних судових рішень уже виконано, тобто люди отримали кошти. А всього впоУкраїні більше 1 мільйона позовних заяв подано до суду, понад 372 тисячі позитивно розглянуто і на 1 жовтня цього року 24197 позивачам уже повернуті кошти.

В нас же управління Пенсійного фонду України в районах та Чернівцях не поспішають виконувати законні рішення судів першої інстанції, а направляють апеляційні скарги на прийняті постанови до Львівського адміністративного апеляційного суду. За нашими даними з області до Львова направлено 5838 таких справ, які там залежуються без розгляду на пів року і більше. Мабуть доцільно від наших зборів звернутись до Львівського апеляційного суду бути більш оперативним.

Я хочу, щоб сьогодні зрозуміли всі, особливо ті, які вважають нас «необізнаними у правових тонкощах громадянами», що звертаючись в суди за захистом своїх конституційних прав і соціальних гарантій, діти війни відстоюють не тільки особисті інтереси, а й своїм прикладом і наполегливістю допомагають утвердженню в Україні принципів законності і верховенства права.

Сьогодні ми – будівничі післявоєнного творення, покоління, яке з 12-14 років стало до непосильного плуга, до заводських станків і внесло свій вирішальний вклад у створення потужного соціально-економічного потенціалу, з якого і розпочалась незалежна Україна знову на передові. Вітчизну захопили кримінальні клани, олігархи захопили владу, економіку, командні висоти. І ми повинні зробити все від нас залежне, щоб наша влада нарешті проявить себе чесною і відповідальною за обіцянки дані народові.

Будьмо єдині в цій справедливій боротьбі та дай нам бог здоров’я і натхнення.

Дякую за увагу.