«Якщо наш голова села власноруч ремонтував клуб, то чому ми так само не можемо допомогти відремонтувати дитсадок?»

Райгород – село немале, має свою амбулаторію, ФАП, школу, а ось дитячого садка – нема. Раніше, коли дітей народжувалось небагато, його відсутність якось і не дуже була помітною. Але нині у Райгороді понад сім десятків дошкільнят, а за кілька років може стати ще більше. Відсутність дитсадочка за такої ситуації – це майже катастрофа.

Отож, сільська влада не один рік переймається цією проблемою, але все марно. Справа зрушила з місця з обранням у червні минулого року на посаду сільського голови соціаліста Павла Кириловича Мовчана. За підтримки обласної організації Соціалістичної партії, яка виділила кошти, вдалось виготовити кошторис на новобудову. Власне, новобудовою це можна назвати умовно, бо під дитячий садок вирішено перепрофілювати приміщення колишньої дільничної лікарні, яка пустує вже не один рік.

– От тільки, скажіть, де вивчитись на зразкового сільського голову, щоб усе в роботі виходило так, як задумувалось? – запитує Мовчан, голова Райгородського сільської ради. І сам відповідає: – Нема, на жаль, таких курсів. Тому й доводиться вчитись на власному досвіді.

Головує Павло Кирилович із п’ятого червня минулого року, коли переміг на дострокових виборах. Каже, що переміг своїх суперників не тим, що багато обіцяв людям, а тим, що казав правду. А у Райгороді знають: раз Мовчан обіцяв – розіб’ється, а зробить. Звичайно, за такий короткий термін про якісь здобутки говорити важко, але певний заділ на майбутнє вже зроблено. Наприклад, відремонтовано сільський клуб. Щоправда, лише глядацьку залу, а на вестибюль, як не економили, грошей не вистачило, бідкається голова.

– Оце цьому сільбуду майже стільки років, як мені, а він ще жодного разу не ремонтувався, – розповідає голова. – Усередину зайти було соромно, тому наші молодята їздили розписуватись аж до Немирова, бо у Райгороді ніде. Тому ми й постановили – відремонтувати клуб, відкрили спецрахунок, на який спонсор перерахував п’ять тисяч гривень.

Цих коштів вистачило на будівельні матеріали. А ремонтні роботи вже робились власними силами. Приклад подавав сам голова, який на цей час перетворився й на постачальника й на різноробочого та підсобника. « Я роботи не цураюсь, – каже про себе Мовчан. – Багато чого вмію робити власними руками, тому, коли треба, працюю нарівні з іншими, бо ж якщо сам не подаєш приклад, то ніхто тебе й не послухається.

Після ремонту глядацька зала вражає красою. Отож, не соромно було сюди на Новий рік запросити артистів аж з Вінниці, та й на Восьме березня місцевих жінок тут віншували. От правда, молодят, ще не розписували. Але не тому, що вони гордують сільським клубом, а тому, що у піст весілля не гуляють. Втім, до хорошого звикається не те що швидко, а відразу. Усього кілька місяців як закінчили ремонт зали, а вже сельчани запитують, а коли ж фасад клубу відремонтують? Голова сподівається, що й до цього прийде час, а поки що є потреби куди загальніші.

– Будівлі збереглись порівняно непогано, – розповідає сільський голова, – але треба перекрити дах, знести деякі перестінки, перестелити підлогу... Фахівці підрахували, що на все це потрібно 859 тисяч гривень. Андрій Гижко, начальник обласного управління економіки, коли почув таку суму, аж за голову взявся!.. Навіть для обласної казни сума надто обтяжлива, тоді що вже казати про наш сільський бюджет, який формується в основному з відрахувань Самчинецького щебеневого заводу та податків кількох фермерів і досить небагатого СТОВ «Дружба». Для району фінансування дитсадка теж непосильна справа.. Я це розумію. Але я знаю інше, якщо не братися за вирішення проблеми, то її й не вирішити. Як мовиться, з миру по нитці… У цій справі – пошуку шляхів відбудови дитсадка, мені багато допомагає перший секретар обкому СПУ Микола Олексійович Товбух , також відчуваю розуміння й підтримку з боку голови обласної ради Григорія Заболотного.

Саме завдяки цій підтримці та наполегливості сільського голови було знайдено компромісне рішення – область допоможе з коштами на відбудову дитсадка. А сільська громада візьме на себе виготовлення проектної документації. Ще кілька місяців тому така домовленість сприймалась у Райгороді дуже обнадійливо. Проте економічна криза змінила всі розрахунки.

– Уже третій місяць у нас не виконується бюджет, – ділиться наболілим Павло Кирилович. – Основний донор бюджету – щебеневий завод працює з неповним завантаженням, люди змушені сидіти у неоплачуваних відпустках, отож надходження різко упали.

За словами Павла Мовчана, вартість проектної документації «тягне» на більш як 40 тисяч гривень, тобто майже десяту частину сільського бюджету за минулий рік. За кращих часів з оплатою проекту могли допомогти благодійники. Власне, Мовчан уже, було, заручився підтримкою деяких з них, але скрута сплутала всі карти.

– Мені наші жіночки кажуть: чого чекати кращих часів? Ми ж не безрукі, давайте власними силами облаштуємо приміщення: побілимо стіни, відремонтуємо підлоги… Вже буде куди дітей привести. Саме так і планують зробити. Чекають теплих днів. З матерями працюватиме, звичайно, і сільський голова.

Тетяна НОВИНА
Немирівський район