Економіка України знаходиться в кризі, якої не знала світова історія. Маючи величезні природні ресурси та працелюбний народ, можновладці допустили, що Україна за рівнем, життя знаходиться серед країн Африки та Латинської Америки.
До 1990 року Україна по промисловому виробництву на душу населення була на 1-2 місці в світі по 18 видах продукції, в тому числі по таких важливих як сталь, чавун, кам’яне вугілля, пшениця та інше.
За 17 років незалежності в Україні було скорочено виробництво промислової продукції, без якої не може жити держава: тракторів в 26 разів, екскаваторів в 50 разів, металорізальних верстатів в 30 разів, хімічних засобів захисту рослин - в 50 разів, виробництву цементу - в 4 рази, цегли в 5 разів, залізобетону - в 11 разів, кам’яного вугілля - в 2 рази, чавуну та сталі - в 1,8 рази.
Знищені цілі галузі народного господарства держави: радіоелектронна промисловість, машинобудування.
Знищена одна з найвідповідальніших галузей сільського господарства - тваринництво.
Якщо в розвинутих країнах світу середній дохід на душу населення складає 41-25 тис. доларів на рік, то в Україні він близько 1 тис. доларів.
Загальна вартість споживчого кошика збільшилася майже на 40% при зменшенні середньої зарплати і незмінній середній пенсії. Коефіцієнт якості життя (співвідношення вартості споживчого кошика до фактичного доходу родини) погіршився більш як у півтора рази (з 3-х до 4,68) для переважної більшості сімей. Це при тому, що в розрахунках вартості життя, оприлюднених Держкомстатом, не враховані витрати на медикаменти і лікування, а вони у людей похилого віку складають від 30 до 60% всіх витрат. Тобто, реальна вартість споживчого кошика вдвічі більша від розрахованої урядом.
В статистичних звітах неправильно визначені показники середньої зарплати. Вона завищена на 10-11%. Крім того, не враховується, що велика кількість зайнятих вимушено перебувають у неоплачуваних відпустках або стали безробітними. Не береться до уваги, що доходи громадян зменшуються на 15% відрахуваннями прибуткового податку.
Бюджетом нинішнього року встановлений прожитковий мінімум нижче передбаченого законом і Конституцією, причому, без урахування інфляції, незмінним на весь рік. Так не робив жоден попередній уряд.
Населення України продовжує зменшуватися всупереч оптимістичним запевненням влади. Його чисельність за рік скоротилася на 228900 осіб і складає всього 46 мільйонів 143700 осіб, тобто, на кінець нинішнього року українців стане менш як 46 мільйонів (на кінець 1992 року - 52, 24 млн., на 05.12.2001 - день перепису - 48,45 млн.).
До малозабезпечених груп сьогодні належить 92% населення. З огляду на вражаючий розрив між вартістю життя і доходами сімей в нашій державі треба говорити не про погіршення якості життя, а про зростання масштабів злидарювання народу. Дійсність підтверджує: державна влада під політичні спекуляції про трагедію голодомору 1933 року планомірно та послідовно тепер проводить винищення українського народу.
Такі дії або бездіяльність влади мають усі ознаки кримінального злочину, який кваліфікується статтею 442 Кримінального кодексу України як геноцид («...створення для групи жителів умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення...»).
Останні ініціативи уряду, з якими Кабмін вийшов до людей, закони, прийняті в парламенті з подачі Кабміну, спрямовані на відверті побори з громадян. Судіть самі: в десятки разів збільшився ринковий та транспортний збір, але при цьому ні економічна ситуація, ні благополуччя українців не стали кращі.
На 9% з початку року зросла заборгованість за заробітній платі, яка досягла до 1,5 млрд, гривень, офіційно зареєстрований рівень безробіття складає до 2 мільйонів чоловік. Насправді ж він значно вищий.
Коментуючи газові домовленості уряду Тимошенко, треба зробити висновок, що завдяки зусиллям нині діючого уряду і нової формули ціни на газ на плечі кожного українця покладеться додатковий соціальний і фінансовий тягар.
Краще за пані Тимошенко ніхто не відповість на питання - підвищення ціни на газ, ще на 50$ за 1 тис. кубів, якого вона добилася в Москві - це поразка чи перемога. Тому ціна у 230 доларів, яку Тимошенко обгрунтовано вважала катастрофою для економіки в 2006 році, сьогодні її піарники називають великою перемогою.
Оцінюючи ситуацію, можна сказати: і в 2006, і в 2009 роках Ющенко і Тимошенко довели, що вони не можуть відстоювати національні інтереси, будувати рівноправні стосунки ні з Росією, ні з Європою.
Прес-служба Вінницького обкому СПУ
