Однією із ознак ефективної системи соціального забезпечення в державі є існування якісної системи соціальних стандартів, які не лише закріплені у нормативно-правових актах, а й виконуються та реалізовуються на практиці. Соціальні стандарти встановлюються і гарантуються державою. Саме вона зобов’язана забезпечити всім громадянам достатній рівень життя.
Перш за все потрібно дати визначення державному соціальному стандарту. Отже, це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
При розробці соціальних стандартів враховуються два чинники: а) стандартизація соціальних прав; б) розробка соціальних стандартів рівня життя. Головна мета розробки соціальних стандартів – забезпечити в країні стабільність і мінімізацію соціального ризику. Таким чином, система державних соціальних стандартів створюється з метою забезпечення визначених Конституцією соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного громадянина.
Крім того вони потрібні для диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів, наукового обґрунтування норм споживання, гласності та громадського контролю в їхньому визначенні та застосуванні, для урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту й трудових відносин.
Державні соціальні стандарти застосовуються у різних сферах нашого життя. Зокрема це доходи населення, соціальне обслуговування, житлово-комунальне господарство, транспорт та зв'язок, охорона здоров’я, забезпечення навчальними закладами, обслуговування закладами культури та спорту, побутове обслуговування, торгівля та громадське харчування, соціальна робота з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей тощо.
Таким чином, на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімального розміру заробітної плати, мінімального розміру пенсії за віком, неоподаткованого мінімуму доходів громадян, розмірів державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Оскільки європейська інтеграція є стратегічним пріоритетом зовнішньої політики України, то ми маємо привести норми і нормативи соціального забезпечення українського законодавства до стандартів, які визначені в Європейській соціальній хартії, Європейському Кодексі соціального забезпечення тощо.
Перша група соціальних стандартів була розроблена у 1961 році і отримала назву Європейської соціальної хартії, повністю присвяченої формуванню і захисту соціальних прав. У 1996 році Рада Європи підготувала нову редакцію Європейської соціальної хартії, яку схвалила відповідна Рада міністрів 3 квітня 1996 року, а з 3 травня того ж року вона була відкрита для підпису європейськими країнами.
Стандартизація соціальних прав передбачає право на працю, професійну підготовку, справедливі умови праці, свободу професійних об’єднань, укладення колективного договору, право працівників на інформацію, участь в управлінні підприємством, права дітей та підлітків, працюючих жінок, матері та сім’ї, інвалідів та осіб похилого віку, а також права на захист працівників-мігрантів та їхніх сімей, право на безоплатну медичну допомогу і соціальне забезпечення.
7 травня 1999 року Україна підписала цей документ. Процес його ратифікації, відповідно до зобов’язань, взятих при вступі до Ради Європи, Україна розпочала через 7 років – 30 липня 2006 року. Президент вніс на розгляд Верховної Ради законопроект «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)». 21 липня 2006 року депутати підтримали його як Закон України.
Україна ухвалила Хартію, але з певними застереженнями. Ратифіковано 27 статей з 31 (зокрема, шість із дев’яти обов’язкових) і 74 пункти з 98. Такий підхід дозволив відійти від соціальних мінімумів і наблизитися до цивілізованих соціальних стандартів, що забезпечують гідний рівень життя всього населення та окремих його груп.
Але потрібно розуміти, що європейський вектор України потребує прискореного розвитку економіки та значного підвищення рівня життя населення. Лише за таких умов можна очікувати досягнення необхідних соціальних стандартів.
Якщо звернутися до конкретних цифр, то цікавим фактом є, що 7 з 27 країн Євросоюзу взагалі не мають фіксованої мінімальної заробітної платні (Фінляндія, Швеція, Данія, Австрія, Німеччина, Італія та Кіпр), права робітників там захищають профспілки в кожній сфері діяльності або інші структури. Інші ж країні мають наступну мінімальну заробітну платню (в євро): Люксембург – 1642; Ірландія – 1462; Бельгія – 1387; Нідерланди – 1382; Франція – 1321; Англія – 1010; Іспанія – 728; Греція – 681; Мальта – 630; Португалія – 525; Чехія – 360; Туреччина – 319; Словаччина – 296; Польща – 281; Естонія – 278; Угорщина – 270; Латвія – 254; Литва – 232; Румунія – 153; Болгарія – 123. Зараз в Україні вона становить 888 грн. або приблизно 90 євро. Як бачимо, різниця більш ніж значна (у 18 разів нижче порівняно з Люксембургом).
Надалі, в наступних публікаціях, що будуть стосуватися європейських соціальних стандартів, ми надамо конкретні цифри з цього питання. Вважаємо, що кожен соціаліст повинен оперувати перш за все теоретичними знаннями в цій галузі, а цифри – це величина непостійна, вони змінюються, а розуміння для чого і як це робиться-залишається.
Тема впровадження гідних соціальних стандартів є надзвичайно актуальною, бо без цього неможливо побудувати суспільство, в якому соціальна справедливість – це не декларація, а реальність. Якщо ми бажаємо жити в суспільстві, де пропагується гуманне ставлення до людей з обмеженими можливостями, людей похилого віку, багатодітних чи неповних сімей, сиріт, студентської молоді, безробітних та інших соціально незахищених верств населення, надзвичайно важливо приділяти цьому питанню значну увагу. І хоча соціалісти сьогодні не представлені у Верховній Раді, ми можемо і повинні впливати на цю ситуацію, активно працюючи з громадськістю шляхом проведення круглих столів, конференцій з залученням представників влади, розміщенням матеріалів на сторінках періодичних видань, виступаючи у засобах масової інформації чи просто спілкуючись зі своїми друзями, сусідами та знайомими, беручи участь у виборчих кампаніях, цьогорічній, зокрема. Робити це слід саме соціалістам. Наша ідеологія – це ідеологія соціально-орієнтованого та справедливого суспільства, де у кожного громадянина – гідне життя, де існує середній клас, де немає разючої прірви між надзаможними та злиденними людьми.
Отже, створення системи соціальних стандартів та гарантій в Україні дозволить активніше впливати на соціальний захист населення, а також регулювати й контролювати рівень життя населення, привести українське законодавство у відповідність до світових вимог. Саме активна участь у вирішенні цих питань має бути пріоритетним напрямом нашої партії, яка бореться за соціальні і трудові права громадян України.
Оксана Манько,
аспірант Інституту Законодавства ВРУ, член СПУ
