Доповідь XIV з’їзду СПУ (другий етап) 20 грудня 2008 р.

Ознаки нинішньої соціально-економічної і політичної кризи та їх причини

Потреба провести нинішній етап з’їзду саме тепер викликана найперше двома обставинами. Перша – вимогами Статуту партії і закону про вибори (суть її зрозуміла і тому не потребує роз’яснень). Друга – розвитком суспільно- політичної ситуації і визначенням місця партії в нових умовах та з огляду на участь у цілком ймовірній виборчій кампанії.

Останнім часом багато політичних партій, політологів, представників влади, спеціалістів із-за кордону давали свої оцінки ситуації в Україні. Давали свої оцінки і ми. З тією лише різницею, що висновки щодо невідворотності нинішнього стану в державі ми робили давно, є вони і в матеріалах попередніх з’їздів. Як передбачення, вони озвучені більше року тому з трибуни Верховної Ради, в багатьох партійних документах. Можна було б сказати: не наша вина в тому, що в потрібному напрямку нічого не робилося, бо ми не у владі. Але вина є, бо треба було у владу прорватись. І ту вину із партії, її місцевого активу і керівництва ніхто не знімає.

Про це обміняємося думками пізніше. А зараз коротко назвемо головні ознаки нинішньої соціально-економічної і політичної кризи та їх причини.

1. Україна розвивалася за роки незалежності і розвивається тепер безпланово, хаотично, некеровано з боку влади. Жоден з інститутів влади і влада взагалі не може відповісти на просте запитання: що за державу ми будуємо? Яка в цій державі є перспектива для людей, найперше тих, хто на своє життя заробляє власною працею?

2. Попередній і нинішній владні режими здійснювали авантюрну ліберальну політику, простіше кажучи, створювали умови для задоволення інтересів крупного капіталу, щоб потім йому прислужувати. Зрощення бізнесу і влади стало абсолютним. Воно паралізує розвиток суспільного життя в усіх сферах: економічній, політичній, соціальній, духовній. Формальним стає право, стрімко деградує мораль, дискредитуються високі цінності (працьовитість, інтелігентність, освіченість, порядність…), поширення набувають окультизм, націоналізм, прояви фашизму, суспільство криміналізується.

3. Основні фонди держави розкрадені шляхом так званої приватизації. Внаслідок цього відбулася катастрофічна деформація економіки, її тінізація. Зникли цілі галузі, здатні формувати внутрішній ринок і гарантувати зайнятість працездатного населення. Орієнтуючись на кон’юнктуру світового ринку під впливом олігархів (крупного капіталу і влади, що в Україні є одне і те ж), економіка країни підлаштована під світові потреби як сировинний придаток. Експортна та імпортна залежність позбавляють виробництво будь-якого маневру. В таких умовах навіть незначний спад економічної активності (рецесії) у світі обертається катастрофою для України. Прикладом того є нинішня дійсність.

4. В Україні не завершена реформа системи влади. Вже друге десятиріччя пропозиції соціалістів блокуються владними режимами. Не використовується потенціал місцевого самоврядування, його органи позбавлені правових, фінансово-матеріальних та інших можливостей реально впливати на становище людей, їхніх громад. Все більше і більше громадян, особливо представлених у місцевих радах, переконуються в злободенності гасел соціалістів “Збудуємо Європу в Україні!” і “Права і владу місцевим громадам!” як формули європейської моделі управління, як вираження одвічної потреби передати владу народу – її джерелу (за Конституцією).

5. Державна влада в Україні внаслідок незавершеності її реформи все більше відривається від потреб і інтересів людини, стає безпосереднім розплідником корупції, її основою. Суди, прокуратура, міліція, держадміністрації, міністерства і управління у страхітливих масштабах перетворені в інструменти здирництва. Сформоване право грошей, хабарів, “відкатів” в усіх ланках взаємин у суспільстві. Повністю уражені цією епідемією зла податкова і митна служби, автоінспекція, освіта, медицина, житлово-комунальна сфера і сфера земельних відносин. Жодне конституційне право громадянин не може відстояти без хабара. Люди не довіряють владі, ненавидять її.

6. Однією з причин нинішнього стану є непрофесіоналізм уряду, його нездатність робити аналіз ситуації, прогнозувати її розвиток, пропонувати і здійснювати запобіжні заходи. Маючи за плечима лише практику спекуляцій, уникання податків, приховування доходів, представники уряду свій тіньовий досвід намагаються застосовувати для нейтралізації процесів, що мають об’єктиву природу. Саме тому спроби їх приречені на провал. Шкода лише, що таке правління перекладало і перекладає тяжкі наслідки системної кризи на плечі співвітчизників. Переконливим підтвердженням того є створення ситуації в фінансово-банківській сфері, курсова політика, доларизація кредитування, особливості використанням зовнішніх запозичень, безпорадність при формуванні і здійсненні бюджетної політики.

7. Соціально-економічна криза поглиблюється політичною кризою, її причина – не стільки в недосконалості системи влади, як у цинічному нехтуванні правами людей, Конституцією і законами. Прикладом такого ставлення до Конституції є Президент. Його антиконституційні укази, разом з провокативними діями нинішнього Прем’єра та при згоді олігархів усіх мастей завели державу у глухий кут. Міжособистісна інтрига, жадоба абсолютної безконтрольної влади протягом року відкрито демонструється всьому суспільству. Відбувається те, що соціалісти намагалися нейтралізувати у 2006 році, беручи відповідальність на себе, рятуючи державу і людей від розгулу сваволі, взаємної нетерпимості і спільної безпомічності, які спостерігаються тепер.

8. Нинішній стан є також наслідком авантюризму і безглуздя в зовнішній політиці. Замість того, щоб використовувати взаємовигідні, очевидні переваги налагодження стосунків із Російською Федерацією та іншими країнами Сходу і Заходу, керівництво держави на збиток Україні шукають будь-які приводи для псування нормальних міждержавних стосунків. Неадекватне реагування на збройні конфлікти, принизлива запопадливість перед впливовими державами з приводу членства в НАТО (що суперечить волі переважної частини нашого народу і де Україну не хочуть бачити самі члени альянсу!), спекуляції на історії, мові, церкві, традиціях… врешті-решт відбиваються на добробуті людей, породжують настрої дискомфорту, невпевненості, протесту.

Влада свідомо територіально розколює Україну, осліплена прагненням будь-якою ціною заручитися електоральною підтримкою частини населення під час наступної президентської кампанії.

9. Однією з причин глибокої соціально-економічної і політичної кризи є безмежний соціальний популізм олігархічної влади. Вона, користуючись лозунгами про правду, справедливість і законність, робить все всупереч своїм обіцянкам, намагаючись при тому перекласти свою вину на опозиційні політичні сили, зокрема на соціалістів. Для нас же соціальна справедливість і принципи демократичного соціалізму є програмою і практикою діяльності.

Можна продовжувати перелік причин кризи, згадати про необхідність зміни виборчого законодавства (проект закону про відкриті партійні списки соціалісти вносили ще шість років тому, але його не підтримали всі політичні сили, що нині заявляють про потребу такого закону), про масштаби незаконного обороту землі, про пригнічування дрібного і середнього бізнесу тощо . Але все врешті-решт зводиться до висновку: в Україні немає влади, яка дбає про людей і державу. Є влада, що дбає винятково про себе.

Напрямки антикризових заходів

Що робити? Це одвічне для нашого народу питання стоїть і перед Соціалістичною партією. Спробуємо на нього відповісти.

Ми запропонували концепцію виходу з економічної кризи, суть якої зводиться до кількох важливих речей.

Найперше, ми переконані у необхідності не відсторонювати державу від економіки. Вона повинна бути важливим суб’єктом ринку. Тим суб’єктом, що задає правила гри, що, будучи стабілізуючим фактором, не допустить некерованих впливів на зайнятість, оплату праці, ціни, інфляцію та інші параметри життєзабезпечення суспільства.

Держава, влада повинні бути інструментом для соціалізації економіки, усіх сфер суспільного життя. Ліберальні підходи, сподівання на вільний ринок несуть у собі загрози циклічних криз, постійно робитимуть Україну невиправдано залежною від зовнішніх факторів у міжнародному розподілі праці, їй завжди буде відведене упосліджене місце аутсайдера, обслуги. У такій країні добре житимуть лише ті достойники при владі, власне олігархи, які робитимуть з України (як сьогодні) наймичку “золотого мільярда”.

Ми пропонуємо негайно припинити вільний обіг зарубіжних валют в країні, бо інакше наводити лад в економіці та її відображенні – фінансово- банківський сфері, це рівнозначно, що наливати воду решетом.

Наші пропозиції передбачають програмно-цільове керування розвитком економіки, контрольовану державою емісійну та інвестиційну політику, реалізацію широкого спектру громадських робіт, реанімацію машинобудування, аграрного сектору, легкої промисловості, розвиток будівництва. Йдеться про оздоровлення внутрішнього ринку, який сприйме продукцію металургійного та хімічного комплексів і зв’язаних з ним виробництв, поновить на роботі сотні тисяч, мільйони працездатних людей, котрі своєю працею впродовж останніх років забезпечували більш-менш стабільну ситуацію в країні.

Загалом йдеться про три найважливіші напрямки антикризових заходів:

– відновити функціонування великих підприємств, які дають роботу людям і формують доходи бюджету;

– захистити дрібний і середній бізнес, полегшити для нього податкове навантаження, зменшити орендну плату, щоб якомога більша кількість людей у нинішніх умовах могла дати раду собі, забезпечити умови виживання;

– терміново налагодити добросусідські взаємовигідні стосунки з Росією та іншими країнами, з якими у нас традиційно розвивались партнерські зв’язки в організації виробництва, у торгово-економічній сфері.

Немає потреби детально передавати зміст наших пропозицій. З цього приводу ми приймемо відповідну резолюцію, яка з’ясовує позицію партії соціалістів щодо кризи, що поширюється в Україні. Хочу лише підкреслити – наші пропозиції реальні, необхідні і, гадаю, достатні для запобігання тяжких наслідків кризи. Підтвердженням тому є хоч би те, що наші пропозиції добре кореспондуються із заходами, обговореними недавно на з’їзді партії європейських соціалістів. Там враховані, зокрема, практичні кроки урядів тих країн, де при владі знаходяться соціалісти і соціал-демократи. Йдеться, в принципі, про потребу в світовій економіці зробити поворот від ліберальної до соціалізованої політики.

Для забезпечення такого повороту в Україні ми готові співпрацювати з будь-якими політичними силами, громадськими організаціями, найперше, профспілками. Розуміємо, однак, що наші пропозиції залишатимуться фантастикою доти, поки соціалісти не будуть помітно представлені у владі.

Тим часом криза розвивається, її прояви багатогранні. Навіть у Києві, найблагополучнішому місті люди відчувають її наявність. Стрибки цін, неможливість розрахуватися за кредити, різке підвищення плати за проїзд, відключення гарячої води, холодні квартири, скорочення працівників, факти грабежів і насильств. Що ж говорити про індустріальні центри і про село? Підстав для оптимізму люди не бачать, а терпіння їхнє не безмежне. Сьогоднішній стан суспільства – це тривожне затишшя перед бурею.

Нам слід визначити місце партії в тих процесах, що викликані кризою. Можливо, навіть задля того потрібно було зібрати з’їзд, щоб порадитися про дії партії, вплив її на ситуацію, про сприйняття партії населенням.

Зрозуміло, що партія, для якої соціальний захист населення є одним з провідних завдань, не може знаходитись осторонь кризових викликів.

Нашим активістам, котрі зайняті на виробництві, потрібно тісно співпрацювати з профспілками. Підходить період складання колективних договорів. Треба, щоб цей документ був глибоко проаналізований, щоб у ньому були передбачені всі можливі гарантії для робітників і службовців, аби не допускати нехтування правами людей з боку роботодавців. Потрібен розділ договору, який ставить зобов’язання перед власниками і менеджерами щодо зайнятості основного виробничого персоналу на період рецесії (ремонтні роботи, модернізація основних фондів, диверсифікація виробництва, використання переваг взаємопроникнення промислового і аграрного капіталу, створення і використання спеціальних фондів підтримки тимчасово непрацюючих). Ми не можемо дати універсальних рецептів для кожного підприємства чи установи. Ми звертаємо увагу членів партії на необхідність глибоко вникати в суть усіх заходів, які можуть підтримати людей у цей час, проявити ініціативу і наполегливість. Ваша небайдужість до ситуації і до людей повинна бути конструктивною і помітною в колективах.

Криза відчувається і ще більше проявиться в житлово-комунальній сфері, на різних ділянках життєзабезпечення мешканців міст і сіл. Тут багато завдань виникає для депутатів місцевих рад – соціалістів. Потрібна ініціатива щодо обрахування і забезпечення загальних соціальних стандартів (школи, дитсадки, лікарні тощо), щодо джерел наповнення і, особливо, використання місцевих бюджетів. Обґрунтованість тарифів і платежів за комунальні послуги, харчування дітей і школярів, створення прийнятних умов у лікарнях, контроль за забезпеченням медикаментами, транспортне обслуговування населення, забезпечення громадського порядку... В кожному випадку депутати і актив районних парторганізацій повинні відчувати, – на них дивляться люди, вони потребують підтримки і захисту. Вони повинні насправді переконатися, що соціалісти в складний час разом з ними.

В селі і в місті наростає тривога з приводу антисоціальних явищ, зокрема бандитизму і грабунків. Треба налагодити співпрацю з органами міліції, а там, де це неможливо, самим організувати народні дружини. Бажано, щоб рішення з цього приводу за ініціативою соціалістів прийняли відповідні місцеві ради. З цією справою не можна зволікати. Райкомам, міськкомам партії слід негайно підключитися до неї.

Слід мати на увазі, що створені народні дружини потрібно буде використовувати і як охоронний засіб проти провокацій під час різних протестних акцій.

Те, що протестні настрої наростатимуть, відчувають усі. Акції будуть. Завдання соціалістів полягає в їх підготовці, організації і захисті учасників. Іншими словами, в очолювані акцій. Найперше, акцій на місцях у випадках, коли йдеться про масове звільнення працівників, необґрунтовані ціни і тарифи, сваволю властей чи власників структур життєзабезпечення. Грамотне обґрунтування вимог, участь у переговорних процесах, пошук оптимальних компромісів – це завдання для нашого активу на місцях. Позиція соціалістів повинна бути конструктивною і водночас радикальною, особливо щодо ланок виконавчої влади.

Кожен помітний виступ, тим більше, кожен успіх у боротьбі повинні негайно аналізуватись, інформація щодо них передаватись в Секретаріат і Медіа-холдинг для поширення досвіду і пропаганди лінії партії.

Трапилося так, що акції у Києві (причини відомі) не видаються зовсім переконливими для громадськості. Ми, безперечно, братимемо у них участь, особливо коли вони набиратимуть загальнополітичного значення, ставитимуть вимоги відставки влади тощо, але акцент потрібно робити на акціях місцевих, там, де люди найбільше відчувають життєві негаразди. Акції і їх інформаційний супровід – це постійне завдання для партійного активу!

Партійні завдання в умовах кризи

У кризових умовах тим більше слід продовжувати перебудову партійної роботи за визначеними XIV з’їздом, постановами Політради і Політвиконкому напрямками. Думаю, практика принесе нам ще чимало нових напрямків і можливостей посилення партійного впливу, але суть перебудови залишається незмінною: конкретизація і технологічність роботи, організація громадян на захист ними своїх прав та інтересів, оцінка партійців за результатами їх роботи.

Ми маємо схвалену з’їздом програму “Справедлива Україна”, розробили проект передвиборчої програми і проект концепції кампанії. З цими матеріалами, зі своїми переконаннями можемо іти в будь-яку аудиторію, спілкуватися індивідуально з різними людьми. Це завдання для всіх партійців, для делегатів з’їзду зокрема.

Практично завершено (нехай у першому наближенні) карту проблем регіонів, окремих населених пунктів. Розгортається зусиллями жіночої організації, правозахисту і комітетів партії надзвичайно складна, але перспективна робота щодо захисту прав мешканців гуртожитків і реформи ЖКГ. Набирає системних ознак реалізація стратегії “Народний бізнес”. Його перспективність підтверджується хоч би тим, що створені раніше асоціації кредитних спілок тягнуться до нас, вбачаючи переваги масштабності, продуманості і надійності справи, якою займаються соціалісти під керівництвом О.Фокіна. Впорядковується і краще координується робота громадських приймалень партії. Є варіанти зведення цієї роботи в систему, в т.ч. з використанням “гарячої лінії”. Сподіваюсь, ближчим часом це зуміємо зробити. Вдалося розбудити велику частину громадськості на захист їхніх інтересів. Йдеться про дітей війни. Проведено з’їзд, обласні конференції, треба довести хвилю активізації до місць проживання ветеранів, розумно продовжити судові претензії до влади, яка зобов’язана фінансово забезпечити виконання закону про дітей війни.

Цікаве і ефективне поєднання функцій представника влади і представника партії знайшла В.Семенюк-Самсоненко. Проведення нею колегій обласних державних адміністрацій дає змогу дати кваліфіковані поради щодо організації управління суб’єктами господарювання і захисту інтересів трудових колективів, водночас висловлюючи ставлення до ситуації з боку Соціалістичної партії. Роблячи це недемонстративно, ненав’язливо, але послідовно і аргументовано.

Добрий відгук у середовищі підприємців та дрібних і середніх бізнесменів мають зустрічі щодо антирейдерства. Найкращий ефект це дає там, де партійний актив, долучаючись до організації зустрічей, забезпечує потім необхідну інформаційну хвилю. Те ж саме стосується супроводу акцій “Закінчимо війну”, якою систематично займається Ю.Зубко. Здавалось би, роки вже загоїли рани, нанесені війною, але пам’ять у людей жива. Вони не байдужі до того, хтоз небуття повертає їм хоч би згадку про те, де загинули їхні рідні, щоб хоч через багато десятків років віддати їм останню шану. Це свята справа, водночас це і жива пропаганда партії, її ставлення до історії народу.

Проведення зустрічей з депутатами-соціалістами з місцевих рад переконливо підтверджує потребу систематичності такої роботи, забезпечення постійного зв’язку депутатів, їхніх фракцій з партійними комітетами. Зустрічі в Дніпропетровську, Черкасах, Київській області, Києві, власне, скрізь, де останнім часом вони були проведені, дають величезну кількість зразків ефективного досвіду. Саме на таких зразках слід поєднувати депутатську і партійну роботу і в тому якраз полягає сенс партійного представництва у радах. Там, де перед комітетами регулярно звітуються про свою діяльність депутати, постійно виникають нові і нові можливості для партійного впливу на місцеву ситуацію. Там не втрачається зв’язок депутатів з партією. Вважаю це одним з провідних напрямків посилення авторитету партії. Треба, щоб така робота велась скрізь, планово і регулярно.

Важливо знаходити конкретні теми для зборів у первинних партійних організаціях. Питання землі, цін, тарифів, ініціативи фракцій соціалістів у радах тощо привертають увагу партійців своєю конкретністю, можливістю долучитися до вироблення позиції партії. Обговорення проекту передвиборчої програми, одержані нами пропозиції також підтверджують важливість підтримки нерозривного зв’язку між політикою партії і переконанням кожного соціаліста. Не може бути сильною партія без почуття причетності до її політики у кожного члена партії. Не забуваймо про це!

Рівень симпатії населення залежить від системної роботи

Є багато позитивних фрагментів нових підходів до партійної роботи.

У Тернопільській області, наприклад, організована робота по захисту дітей-сиріт. Використовуються також можливості місцевих земляцтв з Росії, Білорусії, інших країн. Вони небайдужі до співпраці, відчуваючи не завжди дружнє ставлення до себе з боку місцевої влади.

В Сумській області актив партії послідовно займається організацією боротьби селян проти низьких закупівельних цін на молоко – одне з основних джерел сімейного бюджету для тисяч людей. Скромні позитивні результати такої боротьби, тим не менше, породжують у селян надію на переміни, впевненість у можливості постояти за себе. Для нас же важливо, що селяни (і не лише вони) визнають провідну політичну силу, що допомагає їм боротися за свої права та інтереси.

Не випадково соціологічні заміри у Сумській області свідчать про помітні зрушення у ставленні громадян до Соціалістичної партії.

Це окремі приклади конкретизації партійної роботи. Вони є, власне, у кожній області, підтверджуючи загалом потребу і ефективність перебудови партійної роботи.

Політрада правильно визначилась, створюючи Медіа-холдинг, орієнтуючи редакції партійних газет на роботу в трудових колективах. Тим самим реалізується відомий принцип триєдиної функції партійної газети (пропагандист, агітатор, організатор), особливо щодо організаторської функції. Там, де редакції тісно співпрацюють з райкомами, де обкоми правильно орієнтують у цьому відношенні актив, там виграє загальна справа, стають цікавішими газетні матеріали, активніше йде прийом у партію, в кращий бік змінюється ставлення до партії, до її організації.

Найближчим часом ми проведемо у Харкові бізнес-форум промисловців України та Росії, щоб запропонувати необхідність і перспективність співпраці представників ділових кіл сусідніх країн і зміни вектора взаємин із взаємопретензійних (в основному через дії української влади) до взаємовигідних. І не лише в умовах кризи. Ми провели попередні переговори з цього приводу із росіянами. Сподіваємось на позитивний результат.

Готуються подібні заходи стосовно перспектив аграрного сектору і соціальної сфери у Вінниці та Одесі. Надіюсь, що одержані там рекомендації допоможуть нам чіткіше відстоювати лінію партії у цих напрямках, знайти відповіді на гострі питання, що з вини влади виникають у селян та соціально незахищених людей. До речі, соціологічні дослідження у семи центральних областях України підтвердили, що понад 80% опитаних в містах і селах проти перетворення землі в товар, а ті, хто збирається голосувати за соціалістів, себто – наш електорат – більше, ніж на 95% проти продажу землі сільськогосподарського призначення. Для нас важливо було мати думку саме наших прихильників.

Соціологія щодо рейтингових позицій партії засвідчує невеликий позитивний рух щодо соціалістів, який відбувся за кілька місяців. Це позитивний момент, хоча нас ніяк не влаштовує показник 2,2%. Навіть якщо сумніватися у достовірності показників, скажімо, в Київській області (тут вони найнижчі), їх співвідношення у різних областях підтверджує закономірну залежність між системністю партійної роботи і рівнем симпатій населення.

Думаю, це ні в кого не викликає заперечень і лише додатково переконує в необхідності активізації роботи у згаданих напрямках.

Концепція виборчої кампанії

Щодо політичної ситуації і перспектив дострокових парламентських виборів. Оцінки, міркування та прогнози можуть бути різними. Незмінним при тому залишається суб’єктивний фактор – конкуренція між В.Ющенком та Ю.Тимошенко у боротьбі за булаву, за абсолютну непідконтрольну владу. Цей фактор був основною причиною колотнечі впродовж останніх чотирьох років і залишиться впливовим, схоже, до завершення президентської кампанії.

Водночас, при різній конфігурації політичних сил у парламенті і владі загалом, згаданий фактор деструкції залишається. З розгортанням усіх складових кризи він набиратиме сили. Тому дострокових виборів можна очікувати будь-коли. Ми орієнтуємось на березень. Якщо дивному блоку “ трьох”, де націоналісти і комуністи знаходять близькість при вирішенні кадрових, бюджетних та інших питань, вдасться втримати ситуацію у відносній рівновазі, для нас з’явиться більше часу на ефективну перебудову партійної роботи, підтягування на керівні посади справжніх ентузіастів, тих, хто продемонстрував свої переваги під час попередньої виборчої кампанії.

Іншими словами, альтернативи вдосконаленню змісту і якості партійної роботи немає, а її форми вибрані правильно. Адже не випадково інші партії запроваджують у себе тепер технології соціальних комунікацій (БЮТ, ПР), громадських приймалень партії (ПР, БЮТ, НУ), медіа-холдингів (вони плюс комуністи), соціальних магазинів. Не випадково помітні спроби перебрати вплив на дітей війни (з боку БЮТ найперше). Так само не випадково, після того, як ми кілька місяців предметно зайнялися гуртожитками, вийшов указ Президента про право мешканців гуртожитків на приватизацію (до речі, неконституційний указ), а в уряді створений спеціальний підрозділ, що займатиметься цією темою. Засідання міжвідомчої комісії, що аналізувала цю проблему за участю нашої представниці від союзу жінок показало, що чиновники навіть не уявляють всю складність питань, які треба вирішити, щоб мешканці гуртожитків побачили для себе ясну перспективу. Крім нас того ніхто не зробить. І першим кроком до впорядковування взаємин: мешканець – власник – комунальна влада – держава є створення юридичних осіб у кожному гуртожитку. Ще раз повторю, робота складна, конфліктна, але за нею долі півтора мільйонів людей, з найбільше упослідженими громадянськими правами. Тобто, це предмет турботи соціалістів. У держави, комунальної влади, інших політичних партій руки до того не дійдуть, а інтерес лише однобокий – з огляду на електоральні потреби.

Учора Політрада визначилась щодо концепції виборчої кампанії. Викладати її суть немає потреби. Згадаю лише деякі ключові точки. Перше, кожен активіст партії, кожен місцевий депутат-соціаліст закріплюється відповідними обласними і районними штабами за конкретними виборчими дільницями. Підсумки голосування там – це оцінка кожному активісту. Участь у парламентській кампанії вважаємо першим етапом підготовки наступних виборів до місцевих рад. У списки включатимуться люди в залежності від реальних показників у парламентській виборчій кампанії.

Ми завершили доволі масштабну передплату на партійні газети та газету “Селянська правда”. Ця, як ви знаєте, газета непартійна. Але правда і є аргументом на користь соціалістів. Принаймні, відгуки з багатьох областей на публікації в газеті, бажання її передплатити свідчать самі за себе. Звертаю на це увагу, бо матеріали з наших газет, їх розмноження на місцях – це джерело об’єктивної інформації про події в центрі і, особливо, там, де проживають наші потенційні виборці. Вважаємо, що розповсюдженням цих матеріалів мають займатися саме активісти партії, в місцях, де їх знають, де вони часто зустрічаються з ймовірними нашими виборцями.

Характерною ознакою участі партії в кампанії буде поєднання всієї системи партійної роботи з виборчими технологіями. Вже у недалекій перспективі це стане правилом у політичному житті: щоденна робота партійних організацій, позицій наших активістів, в тому числі депутатів-партійців і буде найефективнішим пропагандистським та агітаційним матеріалом на час виборчих кампаній. Наше завдання – наблизити цю перспективу.

На цьому коротку доповідь можна було б завершити, якби не потреба торкнутися ще одного, можливо, найважливішого, питання. Це питання єдності партії, її згуртованості і націленості на справи, на результат. Прикро, але в час випробувань для партії частина її функціонерів з різних причин починають вести лінію, що розходиться з рішеннями з’їзду, Політради, з вимогами Статуту СПУ.

Не моя справа аналізувати мотиви деструктивних дій (а ми зобов’язані розрізняти критику – що є статутним правом кожного партійця, від пересмикування фактів і демагогії та реальними спробами сіяти розбрат у партійному середовищі). Так от, є золоте правило: або ми, відкинувши все наносне, єдиною, згуртованою силою доб’ємося успіхів, відвоюємо належні нам плацдарми у політичному і державному просторі і відкриємо шлях до більших перспектив, або піддавшись суб’єктивним інтересам і зовнішнім впливам, підемо у політичне небуття.

Я прибічник першої частини висловленої альтернативи. Не раз життя доводило її абсолютне значення. Доведе й тепер! У будь-якому разі від цього основоположного принципу ми не можемо відступитися.

Ми – політична партія за означенням. Партія правди, прав людини, демократії і соціальної справедливості. Партія демократичного соціалізму. Ми всі зобов’язані бути достойними своєї великої місії. Бо від ефективності нашої роботи залежить добробут народу, доля держави, справедливе облаштування українського суспільства.

Будьмо вірними цій високій меті!

Олександр МОРОЗ